На головну / СТАТТІ / ПРИТЧІ / Філософська казка про образу

Філософська казка про образу

  Образа — це така маленька і дуже симпатична тваринка. З вигляду вона зовсім нешкідлива. І якщо з нею правильно поводитися, то шкоди вона вам не принесе.

  Образа, якщо не намагатися її поселити в своєму будинку, прекрасно живе на волі і ніколи нікого не чіпає. Але всі спроби заволодіти образою, зробити її своєю, закінчуються завжди плачевно …

  Звірятко це дуже маленьке і спритне, воно може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це відразу відчує, тому що одразу стає прикро.

  А звірятко кричить людині:

  — Я ненавмисно попалося! Випусти мене! Мені тут темно і страшно! Я хочу до мами!

  Але люди давно розучилися розуміти мови тваринок земних, особливо таких маленьких звіряток…

  Є такі люди, які відразу відпускають образу. Але є й такі, які ні за що не хочуть її відпускати. Вони відразу називають Образу своєю і носяться з нею, як з найдорожчою іграшкою. Постійно думають про неї і навіть вночі прокидаються від великих думок про неї.

  А образі все одно не подобається жити з людиною. Вона крутиться, шукає вихід, але сама вона ніколи не знайде шляху. Таке ось звірятко.

  Та й людина теж стиснеться і ні за що не випускає вже свою Образу. Шкода віддавати. А звірятко то голодне і їсти йому дуже хочеться. Ось і починає воно потихеньку їсти людину зсередини. І людина відчуває це: то там заболить, то тут. Так болить, що сльози котяться з очей. Але оскільки вона не розуміє від чого це, то і не пов’язує це нездужання з образою. А далі людина звикає до неї від безвиході та Образа теж потихеньку звикає до свого господаря: їсть, росте, жиріє Образа і зовсім перестає рухатися.

  Знаходить всередині людини що-небудь смачненьке, присмоктується і смокче і гризе. Так і кажуть про таких людей: «Образа гризе».

  І, врешті-решт, Образа так приростає до людини, що стає її частиною. Людина з кожним днем слабшає, а Образа всередині все товстішає і товстішає.

  І невтямки людині, що тільки й треба — взяти і відпустити образу!            

  Нехай собі живе, в своє задоволення і буде знову маленькою, спритною і худенькою!

  І людині без неї легше живеться, бо від Образи вона часто плаче і хворіє.

  Образа  це таке маленьке звірятко. Відпусти його, нехай собі біжить до мами!

Про нас Ірина Цигульська

Перевірте також

“Молитва”

Аня увірвалася в кімнату матері та з порога закричала: — Мамо, прошу тебе — не …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *