Це було дуже давно. Але ця історія досі актуальна.
Один сивий чоловік сидів біля входу в одне східне місто. До старого підійшов юнак і запитав:
— Я жодного разу тут не був. Скажіть мені, а які люди живуть в цьому місті?
Старий відповів йому питанням:
— А які люди були в тому місті? У тому, з якого ти пішов?
— Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
— Що ж. Не пощастило тобі. І тут ти зустрінеш точно таких же людей, — відповів йому старий.
— Що ж, піду подивлюся на місто.
Юнак пішов далі до міста.
Трохи згодом, інший юнак наблизився до старого, та задав таке ж саме питання:
— Я тут ні разу не був. Скажіть мені, будь ласка, які люди живуть в цьому місті?
Старий подивився на юнака, усміхнувся, та відповів:
— А скажи, синку, які люди були в тому місті, звідки ти прийшов?
— Мені приємно відповісти на ваше запитання, діду. О, це були добрі, гостинні і благородні люди. У мене там було багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися. Мені так не хотілося йти.
— Он як! Пощастило тобі! Ти знайдеш таких же людей і тут, — з посмішкою відповів старий.
— Велике спасибі вам, діду. Дай Бог вам здоров’я на довгі роки! Піду, подивлюся на це місто!
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидві розмови. І, як тільки юнак пішов, він звернувся до старого з докором:
— Як ти можеш так кидати слова на вітер? Ти ж дав дві різні відповіді на одне запитання. Та й хто ти такий, щоб обговорювати людей в цьому місті?
Старий мовчки вислухав купця і відповів:
— Сину мій! Мені приємно, що ти прийняв так близько до серця сенс моїх слів. Бачу, тобі не байдуже те, що люди говорять один одному. Але мої слова не були сказані просто так.
Кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого доброго в тих краях, звідки він прийшов, і тут не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Яке у людини оточення — така й людина.
Так, ти маєш рацію, питання були однакові, але люди були різні.
