icon clock01.09.2021
icon eye438
ПОЕЗІЯ

Дірява система

Вже проходить тепле літо,

Осінь вже минає,

А за ними, в свою чергу,

Зима наступає.

І мороз тиснув надворі,

Сніг лапатий йшов,

Враз за мною у котельню

Начальник зайшов.

— Ось “система” потекла вже,

Фонтанчиком б’є,

Йди, відкопуй труби, — каже, —

Бо дірявіє.

Слюсар з тебе на всі боки,

Сантехніку знаєш,

Лаборанта у котельню

Теж “корочку” маєш.

Копав, копав, як криничку,

Годиноньку-дві,

Увесь мокрий, напівголий

Копаюсь в багні.

Зібралися перехожі,

Новини летять:

“В іншім місці прорвало”, —

Люди гомонять…

Мене везуть в оте місце,

Де “біжить струмок”,

Поки справивсь — із вулиці

Зробився каток.

Дітвора, малеча раді

Ковзанці оцій,

Раптом ось старенька пада —

Перелом в руці…

І примчала враз швидка,

Шину наложили

Та забрали у лікарню,

Гіпсом намастили.

Копав-копав в очікуванні —

Техніки немає,

Без коліс і двигуна

Гниє — пропадає.

Тож на транспорт понадійся,

Будеш рік чекати,

Бери в руки вже лопату

І давай копати.

Весна прийде, любі друзі,

Про все забуваєм,

Зимонька війне морозом,

Труби знов латаєм.

Вибачайте, що порушую

Цю болючу тему,

Мудрі люди ж ремонтують

Улітку “систему”.

Мирослав КОЛОМІЙЧУК м.Ланівці.