icon clock24.02.2022
icon eye74
ЛАНОВЕЧЧИНА

Екосила батьківської хати

  Не так давно при в’їзді у Москалівку була табличка, що село зразкового порядку. Односельці та земляки гордилися цим. Справді, село зацвітало навесні, пахло квітами ціле літо, а білі бордюрчики підкреслювали цю красу.

  На середній — головній вулиці, що була облаштована під “москалівський Хрещатик” і яку згодом назвали іменем нашого земляка, народного художника України Івана Марчука, було заселено 20 хат. Тут мешкали роботящі й щирі люди, які невтомно трудилися задля достатку і благополуччя своїх сімей.

  Всі хати в Москалівці високі, ставні, з великими вікнами та просторими кімнатами, в яких обов’язков’язково були ганок, веранда, а то й не один, а два.

  На цій же головній вулиці, трохи ближче до ставка, гордо стоїть ошатна хатина — причепурена, перекрита бляхою, гарно оздоблена, з надійною огорожею. На будівлі видніється табличка “батьківська хата”. Сюди часто-густо навідуються брати Євген і Леонід Кучеруки. І хоч живуть вони далеко від рідного села: один в Рівному, інший в Астрахані (Російська Федерація) та обіймають високі посади в соціумі, завжди знаходять час приїхати на свою маленьку батьківщину, вклонитися батьківській хаті, поринути в дитинство, де затишно і спокійно, відчути батьківське тепло і материнську ласку. З рідної землі черпають життєлюбство і силу, радість і ні з чим незрівнянне відчуття босоніж пройтися по ранковій росі раннім літнім світанком. Неповторні горизонти, найясніші зорі допомагають їм долати всі негаразди і перемагати перешкоди в житті, адже батьки уже давно відійшли у засвіти.

  На паралельній вулиці є обійстя братів Степана і Миколи Приймаків. Хата збудована нова, але на фундаменті колишньої батьківської, подвір’я облаштоване по тому ж периметру, батьківський дух витає на ньому, особливо в той час, коли сини приїжджають сюди. Старезні дерева і цілюща вода з рідної криниці, знайомі з дитинства стежки, п’янкі аромати дорогого серцю куточка, своєрідні та єдині в світі, кличуть їх щороку сюди і надихають жагою до життя, до майбутнього, до праці. Брати часто приїжджають на батьківське подвір’я, старанно оберігають його і доглядають, адже хочуть, аби воно завжди було доглянутим, бо випромінює тільки позитив, яким благотворно наповнюються впродовж багатьох років.

  А чи може одна людина збудувати хату? Виявляється, що так. Таку мету поставив перед собою батько п’яти дітей, звичайний колгоспник, старанний і мудрий чоловік москалівчанин Мойсей Данилюк (Мусей Федун по-вуличному), який проживав у наших краях у 70-80-х роках. Він самотужки взявся за будівництво власної оселі і навіть цеглу для будівництва виготовляв власноруч. Всі столярні і мулярно-штукатурні роботи також виконував сам, не хотів, щоб допомагали хлопці з будівельної бригади. Лише “викидати верх” йому хтось допомагав, оскільки ця робота вимагає декілька пар рук. Свій задум цей чоловік здійснив повністю: побудував не лише хату, але й господарські будівлі, криницю, поставив огорожу, посадив дерева і кущі.

  Мойсей був непоганий столяр. Його вироби, в основному побутового призначення, — ліжка, шлябани, канапи, бамбетлі, столи, шафи, шафки, ткацькі верстати, стільці, мисники та багато іншого досі служать людям. Як пригадує тодішній бригадир будівельної бригади у колгоспі Микола Макодрай, що в той час Мойсей Данилюк був нічним сторожем на МТФ, тож часу для свого улюбленого заняття мав вдосталь.

  На жаль, вже довгий час ця хата стоїть пусткою, адже господарі давно відійшли у засвіти. Їхні діти проживають далеко. А син, якому згідно батьківського заповіту дісталося обійстя, загинув у ДТП  (працював у одній з тернопільських землевпорядних організацій). Уже багато років хата-пустка терпеливо чекає молодих і завзятих господарів, того часу, коли тут вируватиме життя, буде весело і гамірно.

  Проживав у нашому селі ще один працьовитий і завзятий майстер на всі руки Степан Данилович Софіюк, якому також вдалося самотужки звести дім своєї мрії. За часів колгоспу він трудився на тракторній бригаді, успішно виконував ковальські роботи. Сьогодні в ній проживає його син з сім’єю. Мабуть, згадує він свого батька тільки теплим словом, вдячний за його добрі справи і труди.

  Рідна Москалівка… Поля розлогі, що пахнуть хлібом у жнива — ось основне багатство, скарб села. А велика площа родючих, найкращих в окрузі грунтів — достаток сільських трударів і їхніх осель, хороший вигляд кожної господарки. От чому наше село — найкраще, а люди — найпрацьовитіші й наймудріші.

Олена ПРИЙМАК.

с.Москалівка.