Йому позують дерева
Й старі занедбані клуні,
Дідусева хатка древня
І пустки німе відлуння.
Березові дивні пальці,
Тополь розірвані струни,
Божественні місяця п'яльця.
І пустка слугує відлунням.
Йому підкорились тіні,
Лягають під пензель охоче.
Осяяне синє прозріння
Вписалось у чари ночі.
Він вчить любити обійстя
Й дідівські щемкі пороги.
Любов'ю, що родом з дитинства,
Художник говорить з Богом.
Його сніги оживають,
І манять туди, за раму.
Маестро з нашого краю.
Хіба ви ще не впізнали?!
Інна ХРАЩЕВСЬКА, с.Вишородок.
