icon clock02.11.2021
icon eye126
ОСОБИСТОСТІ

ОБЛІТАЄ ВЕРБОВИЙ ЦВІТ…

  На 81-ому році життя вранці 23 жовтня внаслідок хвороби помер письменник, лауреат Шевченківської премії, уродженець села Вербовець Григорій Максимович Штонь

  Григорій Штонь був молодшим науковим співробітником, старшим науковим співробітником, заступником директора з наукової роботи Інституту літератури НАНУ, від 2004 року — професор національного університету ім. Т.Шевченка. 1999 року захистив докторську дисертацію «Духовний простір української ліро-епічної прози». З 1999-го — доктор філологічних наук, з 2001 — професор кафедри історії української літератури й шевченкознавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

  Член авторського колективу «Історії української літератури ХХ ст.» (національна премія). Автор праць: «Становлення нової людини й літературний процес» (К.,1978), «Романи Михайла Стельмаха» (К.,1985), «Анатолій Дімаров» (К.,1978), «Духовний простір української ліро-епічної прози» (К., 1998).

  Автор понад 200 літературно-критичних і наукових праць, монографій, збірок поезій «Візії» (1995), «Затока лун» (1999); книжок прози «Пастораль» (1989), «Тернова мушля» (1997), «Пообіч часу» (2004); романів «Суд» (2000), «Рай» (2001), «Містраль» (2004), «Форум вічноживих» (2005), «Нічні сонця», «Ексклюзив» (обидва — 2006); автор п´єс та творів живописної творчості, що експонуються на художніх виставках, зокрема портретів І.Кавалерідзе, Т.Мельничука, Б.Рубчака та ін.

  Автор ряду сценарію художнього фільму «Страчені світанки» (1995), а також картини «Чорна рада» (2000) за твором П.Куліша, стрічки «Музичні картинки» (1968), знятій на студії «Київнаукфільм». Написав також документальні кіносценарії «Ой горе тій чайці…» (про І.Мазепу), «Гомоніла Україна» (про Г.Косинку).

  Письменник, літературознавець, літературний критик, член Національної спілки письменників України, кіносценарист, художник, професор Київського національного університету ім.Т.Шевченка, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка… Своїми творами Григорій Штонь збагатив золотий фонд української і світової літератури. Він був вірним сином своєї Батьківщини і свого тихого вербового краю. На жаль, ще один цвіт вербовий одлетів у засвіти. Попрощалися з Григорієм Максимовичем 27 жовтня. Поховали у столиці.

  Щирий сум і глибокі співчуття висловлюємо родині покійного земляка.

Просвітяни Лановеччини.