icon clock03.11.2021
icon eye221
ПРИТЧІ

Про знаки долі

  Багато з нас часто скаржаться на те, що відбувається навколо. Через це ми не помічаємо всього прекрасного, що дарує Всесвіт. Але ми рідко замислюємося про те, що могло б бути й гірше. Наш розум так влаштований, що ми завжди всім незадоволені. І тільки зусиллям волі можемо змінити наше мислення, а відповідно і долю.

  Йшов хлопчик по лісовій дорозі. Світило сонце, пташки щебетали, і повітря було наповнене чарівним ароматом лісових трав.

  І раптом він спіткнувся об якийсь корінь і впав. Радість покинула його, коліно розбилося в кров і ниючий біль затьмарив фарби літа.

  — О Боже! — вигукнув хлопчик, — ну чому ти підсунув на дорозі мені цей корінь? Який же ти заступник, якщо дозволив мені так боляче вдаритися? — з образою сказав хлопчик.

  Піднявся і, злегка накульгуючи, звернув на іншу стежку. Біль поступово стих. Хлопчик знову весело крокував по новому шляху. Неабияк втомившись, він спустився до струмка, щоб відновити втрачені сили.

  Напився. Але коли вилазив по схилу, що веде від струмка, знову послизнувся і вдарився об камінь, що лежить неподалік.

  — О, Боже, ну чому ж мені так не щастить! Знову ти забув мене і не допомагаєш йти по моєму шляху!

  Поки він вставав і розглядав свої садна і порізи, недалеко від нього звалилося від старості велике дерево, ледь не зачепивши його.

  Від струмочка стежка перейшла в широку дорогу, і хлопчик пішов нею.

  І не знав про те, що спіткнувшись перший раз об корч, від нього неподалік проповзала отруйна змія. І якби він не впав, то обов’язково б наступив на неї і розпрощався б зі своїм життям.

  А вдруге, коли він вдарився об камінь, піднімаючись по схилу, його підстерігала неминуча смерть — бути задавленим цим могутнім деревом.

  Дорога вивела його на велику галявину. Але раптом налетіли хмари, подув сильний вітер і почалася гроза. Спочатку дрібні краплі дощу змінилися на більш великі, потім ще більший дощ переріс у зливу.

  Хлопчик побіг в надії сховатися під кроною великого дерева, але знову впав і зламав руку. І зненавидів він свого Бога.

  — Не вірю я більше в те, що ти є. Не піду я по тих дорогах, які ти вказуєш, — кричав хлопчик, скорчившись від болю. Він не знав, що в те велике дерево вдарила блискавка, і його падіння дивом врятувало йому життя.

  Запам’ятайте: не все, що здається на перший погляд невдачею, нею є. Можливо падіння, якась інша біда є великим благом для нас! Не поспішайте нарікати на Бога і на Долю, можливо до нас вони є дуже прихильними.