Головні новини
На головну / СТАТТІ / ОСОБИСТОСТІ / Священник Олексій Філюк: “Мої фотографії – це своєрідна проповідь, що несе світло, любов і позитив”

Священник Олексій Філюк: “Мої фотографії – це своєрідна проповідь, що несе світло, любов і позитив”

Улюблені фото Олексія Філюка — з синами Віктором та Сергійком

  Священник із Лановеччини Олексій Філюк – знаний не лише в Україні, а й далеко за її межами. Звичайний, здавалося б, молодий духівник, родом із маленького села Шушківці здобув популярність завдяки своїм постам і фотографіям у соцмережі. Його легко впізнати у буденній метушні, бо його обличчя дуже знайоме користувачам інтернету.

Вінчати парафіян — свято і для священника

  Отець Олексій виховує двох прийомних дітей, служить настоятелем у двох православних церквах України – в селах Білозірка і Шушківці, працює менеджером в агрокомпанії. Свого часу працював і в культурі. Олексій Філюк двічі був серед лауреатів конкурсу «Людина року». Що б не проводив, де б не був – фотомиті закарбовує екраном телефона. 

  Не маючи професійної камери, мільйони його світлин «гуляють» просторами інтернету ще з 2007 року. Декілька років тому заснував групу «Моя Лановеччина», у якої сьогодні понад тридцять тисяч підписників. За сторінкою Олексія Філюка у фейсбуці стежать більше ста тисяч осіб. Завдяки цьому надсучасному священнику про Лановеччину знають у всіх куточках світу. Він єдиний, в кого найбільша в Україні онлайн парафія. 

Подарунки парафіян
Гарний ракурс
Організував косарів, і сам за косу взявся
Гуртова праця зближує людей
Учні Білозірської школи впорядковують могилу Героїв
Благородна справа. Добровільна участь
Горнули сніг разом із священником

  Одне із захоплень О.Філюка – фотографія. У його колекції – 55 світлин старих і нових храмів ПЦУ Лановеччини, які він зібрав за тиждень. Його захоплює ретро. Цього року, за сприяння та допомогою однодумців, організував та презентував виставку фотографій з історії села Білозірка. Експонувалися вони в сільській церкві та в Ланівцях у Культурному центрі Єловицьких. Його вклад у популяризацію громади важко оцінити. Адже на світлинах священника-блогера – прості люди у повсякденній роботі, своїх клопотах, на відпочинку, на святкуванні чи під час подорожі. А головне – серед людей і сам духівник.

  – У мене немає сумних фотографій, – розповідає о.Олексій. – Я хочу бачити людей світлими, красивими, усміхненими, а свою Україну – яскравою, квітучою. Кожна дрібничка тішить моє око: і комашка, і тваринка, і пташка, і рослинка. Синє небо, жовте поле, зелений гай несуть тільки позитив. Шкода, що українці не вміють ділитися емоціями. Звикли у всьому шукати негатив. А життя – то одна серія, тож радіймо, посміхаймося одне одному. Проблеми були, є і будуть. А нам треба вміти долати труднощі в доброму настрої, сприймати все таким, як воно є.

Онлайн парафіяни подарували цуценя у справді добрі руки
Боролися зі сніговими заметами, як могли
Уперше в Ланівцях зацвіла магнолія
Господар вішає білизну
Пофарбували собі в задоволення і людям на радість
Віддзеркалля Лановецького храму
Весняний цвіт і церкву молодить

  Іноді священнику дорікає дехто, що він любить фотографувати себе, кожен свій крок, виставляючи приватне життя на показ.

  – Я люблю те, що я роблю, – каже. – Заповідь Божа гласить: «Люби ближнього, як самого себе». Я люблю себе, хай навіть і говорять, що це, можливо, нарцисизм. Але як можна любити ближнього, не полюбивши себе? Як нести людям світло душі, якщо ти сам в темряві і сумний? Так, я люблю фотографуватися, знаю, як потрібно позувати до фото. Думаю, що таке мистецтво легко опанувати, а настрій воно приносить неабиякий. Християнин має бути щасливим. А мої світлини – це, наче, своєрідна проповідь добра, як і служіння Господу. Якби людям не подобалися мої відео, де співаю я зі священниками чи працівниками культури, чи з друзями, чи випадковими знайомими, то не було б 19 тисяч поширень одного із подібних постів у соцмережі. Правда ж? Я проста людина, грішна, як і всі. Але живу, як умію. Живу, як Господь заповідав. І синів своїх вчу бути людяними, щирими, робити добро.

Місцеві “байкери”
Три друга
Десь на сільській вулиці
Сільські турботи
Баяністка
Баба Маня молода в газеті і сьогодні на портреті
Пиріжки і домашній хліб — неймовірна смакота
Така, як є — сільська трудівниця
Ох, і заспіваємо української посеред поля
Відомий вулик-церква Миколи Оришкевича з с.Гриньки
Буде трапезна і сільський етно-музей у Шушківцях
Веселі “дівчатка”

  Олексій Філюк, заходячи в церкву на службу, вітається з прихожанами: «Слава Ісусу Христу, дівчатка». І не важливо, що тим «дівчаткам» уже далеко за… Але це піднімає людям настрій.

  – Якось у магазині побачив сумну продавчиню, – пригадує. – Я до неї: «Такій квіточці гарній не пасує сумувати!», і жінка тут же посміхається. Люди спочатку не хотіли фотографуватися, встидалися. Але зараз уже майже нема в мене таких, хто відмовляється. Навіть перепитують, чи «Закинете, отче, в інтернет? Хай діти побачать». Життя – то момент. Фотографії залишають спогади, а в них – емоції. Люблю фотографувати старих – для пам’яті, молодих, щоб колись бачили, якими були. Те, що було вчора – то вже історія, що буде завтра – ми не знаємо, тому треба жити сьогодні і трудитися на догоду Господу. Коли я роблю добре для людей, то роблю добре для Бога.

Буденні клопоти біля храму с.Борсуки отця Олександра
Білозірські школярі на екскурсії
“А в мене новий велосипед!”
О, ми Вас знаємо! Ви священник!”, впізнали о.Олексія у Нападівці
Кіно просто неба в Ланівцях на центральній площі від Олексія Філюка

  З цим, звісно ж, важко не погодитись. А світлини священника, як він сам зізнається, – це хронологія його життя. Життя в любові до себе і ближнього. І не обов’язково користуватися професійною технікою, щоб зупинити мить емоцій, які дарує людині новий день.

Наталя ГАМЕРА.

Про нас Наталія Гамера

Перевірте також

Ольга Філюк: «Я люблю своє село і хочу, щоб воно процвітало…»

  Кожне село Лановеччини має своїх видатних людей, які зробили та роблять досі багато чого …

2 коментарі

  1. Василь

    Священник Super щоб всі такі люди були не залежно від віку і чи це жінка чи чоловік було б як на малюнку з дитячої біблії як в раю ….

  2. Священик звісно молодець. Хотілося б попросити, щоб не знецінював добрі слова людей під час прямих ефірів, бо це дуже неприємно.

    – Отче, ви такий молодець!
    – Та нє…

    І так на будь що хороше – та нє. Нє.
    То виходить людина не розуміє що пише? Вона так вас бачить, а ви та нє.

    У таких випадках кажуть “дякую за добрі слова”, а не “нє”.

    Удачі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.