Її син Любомир Бочин закінчив Львівську Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, після закінчення якої служив у м.Севастополь. Саме в той час почалася анексія Криму. Згодом пішов захищати Батьківщину на схід України. Відтоді пані Ольга готує смаколики та передає на схід пироги, вареники, голубці, налисники і т.д. «Йде в дорогу — треба щось дати їсти», — турбується мама. І ніколи сина не відпускала з пустими руками. Тепер майже щотижня дає все, що встигла приготувати. Спочатку передавала за допомогою Червоного Хреста, а пізніше — через волонтера Володимира Мосейка, який їздить на схід по сьогоднішній день.
«Я війни не знаю, а мої діти знають», — каже пані Ольга. Саме тому організувала роботу в себе на кухні, куди приходять жінки й ліплять вареники, печуть пироги, торти, смажать котлети. «Люди теж приносять хто що може: муку, паштет, консервацію, а хтось уже й готове тісто. Я саджу багато цибулі, часнику, картоплі, моркви, буряка, капусти, щоб мати з чого приготувати хлопцям їсти. Приміром, минулого тижня готувала борщову заправу. Володимир ще не встиг повернутися додому, як хлопці уже дзвонили і дякували, просять приготувати ще. Цього тижня знову візьмуся за неї. Вже наквасила 2 бідони капусти, бо ж потрібно буде на вареники», — розповідає волонтерка.
На даний момент Любомир Бочин продовжує службу і має звання майора, а також є заступником командира військової частини в Бєлгород-Дністровському. Та не лише син вирішив стати військовим. Дочка пані Ольги Дарина ще після 9 класу хотіла вступати до військового училища в Збаражі. Але тоді мама відмовила, думала, що дочка передумає. Але, закінчивши школу, Дарина вступила у Львівську академію сухопутних військ, де навчався старший брат. «Я присвятила себе дітям, а вони тепер присвячують себе служінню державі». Саме тому, донині жінка робить все можливе, щоб порадувати, підтримати і нагодувати наших хлопців на сході.
Кожного разу молотківчанки збираються на кухні в пані Ольги. Багато хто з сільських жінок допомагає, але Галина Мельничук, Віра Максимлюк, Віта Березюк, Оксана Крук, Марія Якубовська, Оксана Гудзь, Марія Онищук, Наталя Миколайчук разом у цій справі постійно. На таких посиденьках часто звучить українська пісня чи колядка. «Треба щирість і добро, любов до своєї країни закладати дітям змалку, бо кому ж, як не батькам, це робити», — переконана пані Ольга. А вона — мати чотирьох дітей і бабуся двох онуків. Їй чудово вдається поєднувати домашні клопоти з волонтерством, не обділяючи увагою своїх найдорожчик.
Скільки добра, часу, праці, щирості ця жінка віддає іншим! Майже 8 років невтомного волонтерства. Вже за кілька днів нова передача поїде на схід — квашені яблучка, борщова заправа та вареники, які приготовані з любов’ю та відкритим серцем! Мабуть, головним у цій історії є те, що завдяки таким безкорисливим жінкам наші захисники відчувають підтримку від українського народу, який вони захищають своїм тілом і кров’ю.
Пам’ятаймо, що війна продовжується, і підтримка захисникам сьогодні потрібна як і на її початку. Кожен з нас може долучитись до такої важливої справи. І якщо маєте можливість, приєднуйтеся до ліплення вареників, поділіться мукою, салом, капустою, сиром, олією…. Разом це не складно зробити, а от одному — важко.
Пані Ольго, дякуємо Вам за невтомну працю та щире материнське серце, яке болить за кожного воїна. Вашим дітям, котрі стали на захист держави, — міцного здоров’я, Божої ласки. А нашій Україні — переможного миру!
Ірина ІВАНІЦЬКА, членкиня правління ГО «Простір активної і сучасної».
