Навчаючись у 9 класі, захотів опанувати комп’ютерну грамоту, на той час не маючи навіть елементарного комп‘ютера. Навчання на уроках інформатики плюс комп’ютерні курси дали непоганий старт і допомогли визначитись із вибором професії. Віталій вступив на факультет «комп’ютерні науки» Тернопільського національного технічного університету ім.Пулюя. Ще навчаючись, ремонтував техніку, виходило непогано, тож по закінченню вишу це стало його основною роботою. Згодом почав займатися комп’ютерною графікою, 3D моделюванням, програмуванням. Замовлення шукав через інтернет. Декілька разів пробував працювати на різні фірми, однак не може прив’язуватися до одного місця, чітко виконувати завдання, які ставить роботодавець. Він людина творча, вільна, займається тим, що йому подобається.
Мабуть це чи не єдине хобі, яке появилося у Віталія ще з раннього дитинства. Тоді, зізнається, ні спорт, ні будь-які інші гуртки не цікавили його. А чому музика? Іронічно посміхнувшись, відповідає: «Бо так мама захотіла, адже працює вчителькою в музичній школі». Не приховує, що й у цьому напрямку не було особливого зацікавлення, хоч вивчав усе, що завдавала викладач (Емма Лойко). Через десяток років Віталій зрозуміє, що ті знання, які здобув у музичній школі — безцінні й допомагають сьогодні. Декілька років тому самостійно опанував гітару, придбав електрофортепіано, бо захотів співати…
Пам’ятаєте пісню «Welcome — це Ланівці», що вперше прозвучала на День міста у виконанні Віталія? Це авторська робота Віталія Кривокульського і Сашка Мельника. Хлопці вперше наважилися написати власну пісню і презентувати її на міському конкурсі авторської пісні про Ланівці, за що отримали ІІ премію. У недалекому майбутньому Віталій планує написати ще декілька пісень.
Перевагу надає рок-музиці або сучасному стилю «електроніка». Має необхідне обладнання для створення якісного мистецького продукту. До речі, каверверсії у виконанні В.Кривокульського користувалися популярністю в соцмережах і одержували схвальні відгуки від слухачів. У цьому напрямку ланівчанин хоче удосконалюватися і рости.
Щоб розвантажитись і відпочити від роботи за комп’ютером, любить влаштувати собі релакс для душі. Вуличні концерти ідеально для цього підходять. Вже декілька разів практикував це у Тернополі. Все просто: взяв колонки й апаратуру, вибрав людну локацію і співай те, що до душі. Такі концерти просто неба збирають чималу аудиторію, з’являються нові знайомства з творчими особистостями, було навіть декілька запрошень на відкриття кафе та інші заходи.
Велоспорт — це окрема цікава частинка його життя.
— Хтось велосипедом їздить на роботу, в магазин, а для мене — це можливість пізнавати навколишній світ. Люблю в такі короткі подорожі вирушати сам, так відпочиваю від буденності й роботи. Неодноразово їздив на велодень у Тернопіль. І хоч приїжджав знесилений і втомлений, але завжди отримую масу позитиву, — зізнається хлопець.
Вагоме місце в житті Віталій відводить волейболу, яким займається лише з 20 років, але посильні 6-годинні тренування згодом дали результат. Часто брав участь у змаганнях в межах області, став одним із кращих гравців. Завжди у такі поїздки бере гітару і гуртує біля себе молодь.
Можливо це дивно прозвучить, але фотомистецтво, яким свого часу дуже захопився ланівчанин і яке також приносило заробіток, відклав «на колись». Чому? Причина банальна — потрібно було придбати професійну апаратуру, яка коштувала дуже дорого. Віталій зауважує, що якщо береться за справу, будь-яку, навіть найменшу, любить її робити найкраще або ніяк. А щоб бути майстром фотографії одного фотоапарата замало. Щоправда, через деякий час придбав все необхідне, але цю справу поки що закинув. Інколи 1-2 рази на рік для відпочинку влаштовує своїм друзям і знайомим безкоштовні фотосесії, щоб зігрітися їхніми усмішками.
Це запитання неодноразово звучало від його знайомих. Поцікавилась і я. Історія виявилася доволі неординарною: якось Віталій взяв участь у кастингу на головну роль Кузьми Скрябіна у фільмі «Я, Побєда і Берлін». Всі етапи успішно пройшов, але через відсутність довгого волосся ланівчанину відмовили. З того часу вирішив змінити імідж і це тепер його родзинка.
Такою квітучою, успішною, по-справжньому незалежною мріє бачити Україну, де буде панувати мир, житимуть щасливі люди. Йому комфортно жити у своїй державі, радіти новим досягненням, працювати і розвиватися там, де народився. Віталій любить своє маленьке містечко, залюбки долучається до різноманітних заходів, що тут відбуваються, організації толок та благоустрою, вважає, що кожен своїми добрими справами може зробити маленький внесок у його успішний розвиток.
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
