– Ми дуже пишаємося своїм знаменитим земляком, – каже директорка музею, Заслужена вчителька України Галина Поплавська. – Задум створити музей у школі виник давно, однак втілено в життя його було тільки у 2010 році. На той час у нас було 20 оригінальних робіт художника, який дуже неохоче продає свої картини, мріючи про те, що в кінцевому етапі вони все-таки будуть виставлені у великому музеї під одним дахом.
Кімнату-музей педагоги облаштували на місці колишньої підсобки. Працювали і директор школи, і технічний персонал, і батьки долучалися. Спонсорську допомогу москалівчани отримали трохи від місцевого господарства, а решту від самого художника, з яким подружжя Поплавських підтримує тісні дружні зв’язки. Вчителі та учні зібрали фото про життя земляка, дещо з особистих речей надав сам Іван Степанович. А 20 квітня 2010 року цей незвичний мистецький заклад у школі урочисто відкрили.
– Гості до нас приїжджають часто й екскурсоводам роботи вистачає, – розповідає Галина Мефодіївна. – Обов’язковою умовою існування шкільного музею є постійний актив учнів. Це члени ради музею, екскурсоводи, вихованці гуртка «Юні музеєзнавці». Діти вивчають особливості образотворчого мистецтва взагалі, розвиток його на Тернопіллі зокрема і внесок у нього праці Івана Марчука безпосередньо. В музеї вже є цілі збірки учнівських робіт – описів картин, роздумів над ними, віршів з приводу побаченого.
У зв’язку із збільшенням кількості експонатів до понад трьох сотень, у 2013 році відкрили ще одну кімнату.
Художник запрошує юних земляків до себе в гості. Два рази в рік учні мають можливість поїхати влітку до Канева, де Іван Марчук має дачу по сусідству із Чернечою горою, а взимку до Києва, де проживає видатний митець.
Завдяки Івану Марчуку сільська дітвора має можливість зустрічатися із знаменитостями, адже разом із художником до Москалівки приїжджають люди, відомі не тільки в Україні, але й у всьому світі. У селі відзначили 75-річний ювілей Івана Марчука (2011 рік). Його іменем названо центральну вулицю. Упродовж святкування 80-ї річниці художника (2016) музей працював особливо інтенсивно, щодня приймаючи відвідувачів, а на урочистій імпрезі на честь ювіляра побували гості не лише з Лановеччини, а й Тернополя, Києва, Львова.
– На базі музею написані наукові роботи, тут відбуваються презентації нових книг про художника, творчі зустрічі, гурткові заняття, учнівські збори, тематичні уроки, – захоплено розповідає директорка музею. – Шкільна практика і педагогічний експеримент виробили значну кількість методичних прийомів, видів і форм навчально-виховної роботи у музеї. Діти зі всіх шкіл Лановеччини приїжджають до нас на екскурсії і залишають захоплені відгуки. Рясніє книга відгуків подячними словами від відомих людей нашої держави, від представників іноземних делегацій. Часто проводимо тут районні семінари.
Під час одного з них сюрпризом для всіх учасників стала несподівана поява самого художника. Така ж несподівана зустріч була одного разу як для Івана Марчука, так і для волонтерів Червоного Хреста з німецького міста Лінген, коли вони відвідували Лановеччину з дружнім візитом, а Іван Степанович на декілька годин завітав у рідне село і традиційно навідався до школи (27.05.2016). Випадкова, але дуже щира зустріч справила незабутнє враження як на гостей, так і на самого митця. Він був радий, що цей маленький музей виправдовує себе і дає можливість багатьом людям спілкуватися із його неповторною творчістю.
Про унікальний і єдиний у світі музей геніального українця написано чимало творчих робіт, є радіо- і телепередачі. Деякі статті учнів Москалівської школи І-ІІ ступенів були опубліковані в газеті «Голос Лановеччини». Фонди музею постійно поповнювали новими матеріалами, і, відповідно, його експозиції систематично поновлювалися. Сюди донині навідувалися охочі з сусідніх громад Тернопільщини та інших областей. Галину Мефодіївну запрошували до участі в обласних заходах у якості лекторки, котра презентує музей Івана Марчука на загал.
Святкування 85-річного ювілею Івана Марчука цьогоріч відбувалося в Ланівцях у Культурному центрі Єловицьких. На жаль, у рідній школі видатного митця змоги провести масштабний захід на відповідному рівні не було.
Шкільний музей ніколи не отримував жодного фінансування. Ця клопітка робота тримається на ентузіазмі сім’ї Поплавських упродовж одинадцяти років. Сьогодні Галина Мефодіївна захоплено, водночас із тривогою в голосі розповідає про музей і все, що з ним пов’язано. Вона знає історію кожного експоната до найменших подробиць, тому хвилюється за їхнє майбутнє.
Адже Москалівську школу з цього навчального року понижують в ступені, а чи залишиться у початковій школі унікальний музей, аналогів якому немає у світі, – наразі невідомо. Всі картини – це власність Івана Марчука, а він поки що не готовий вирішити їхню долю. Боляче художнику від думки, що може він і його рідне село втратити не лише школу, бо поменшало учнів, а й культурну спадщину. Тож подальша доля музею залишається під питанням.
Наталя ГАМЕРА.
