Павло Очеретяний — корінний житель с.Верещаки, який проживав на хуторі, щодня ходив до школи за 3 км і хотів стати столяром. Але життя внесло свої корективи. Ще з юнацьких років шукав себе. Спробував навіть закласти плодово-ягідний сад, де росли груші, сливи, черешні, абрикоси, яблука, але якось не пішло, і хоч сад давав непогані плоди, збувати їх на той час було нікуди.
Як виникла ідея посадити фундуковий сад? Історія досить цікава. У 2010 році Павло одружився з односельчанкою Галиною і поїхали у весільну подорож до Італії. Там залишилися проживати і працювати. Перші практики роботи на фундукових плантаціях дуже захопили чоловіка, він почав цікавитися технологією вирощування і загорівся бажанням закласти свій сад на верещаківській землі, що дісталася у спадок від бабусі.
— Перші дев’ять саджанців — подарунок від італійця, — з ентузіазмом розповідає підприємець. — Решта — теж з Італії, відбірні сорти, що найкраще адаптовані до українських кліматичних умов. Відтак, 9 років тому було закладено перший фундуковий сад, що на четвертий рік почав плодоносити.
Сьогодні на 7 гектарах росте 3,5 тисячі фундукових дерев. Більшість — уже плодоносять. Зі слів Павла, при середньому врожаї можна зібрати 2-2,5 тонн горіхів з гектара. Наразі йому ще не вдалося досягнути такого результату, однак минулоріч вже збирали по 500 кг/га при тому, що рік був не врожайний. В недалекому майбутньому планують досягнути кращих результатів.
В чому секрет успішного вирощування фундукових садів?
— У правильній технології посадки та обробітку. Наприклад, на закладку 1 га саду потрібно затратити до 2 тис. євро…Варто не пошкодувати вкласти кошти, тоді буде віддача, — розповідає Павло, якому довелося вчитися на власних помилках, адже перші саджанці посадив абияк, і через деякий час вони почали сохнути. Однак, застосовуючи італійський досвід і технології, вдалося врятувати сад. Тепер дотримується усіх тонкощів посадки, обробітку, підживлення, тож має непоганий результат.
За дев’ять років підприємницької діяльності Павлу вдалося не лише збільшити площі своїх садів, а й придбати техніку, вийти на український ринок, де верещаківський фундук купують кондитерські фабрики, мають вони замовлення й від приватних осіб. В асортименті — лущений, не лущений фундук, у вакуумній упаковці, для цього мають спеціальну лущильну і пакувальну машину.
Бізнес Павла Очеретяного можна назвати сімейним, адже завжди поряд дружина Галина, яка, якщо потрібно, і на трактор сяде, і за сапу візьметься. Зі збором, обробітком та збутом допомагає сестра Ірина Величко з чоловіком. Хотіли залучити до роботи й сільських людей, однак вони не надто поспішають.
На перспективу підприємець має багато сміливих планів, серед яких будівництво у Верещаках заводу по переробці та сушці горіха, збільшити площі фундука до 200 га. Якщо справи підуть добре, то обіцяє допомогти з благоустроєм рідного села і ремонтом доріг, а ще — створити робочі місця, посадити плантації обліпихи і смородини. Головне, щоб люди не були байдужі та підтримували ініціативи.
В Україні можна розвивати бізнес, якщо маєш хороший стартовий капітал. У випадку мого співрозмовника було трішки по-іншому: працюючи простим робочим на фундукових плантаціях в Італії, зароблені кошти вкладав у розвиток власного бізнесу в Україні, таким чином втілюючи власну мрію. І хоч в Україні сім’я Очеретяних буває лише 2-3 рази на рік, але їм вдається успішно вести свій бізнес.
Колись Гомер називав оливкову олію «рідким золотом», маючи на увазі її цілющі властивості. Італійці вважають, що в цьому продукті криється секрет їхнього довголіття і споживають її щодня. Вирощуванням оливок в Італії займається дуже багато родин, маючи з цього чималий прибуток. Спробували налагодити такий бізнес і Очеретяні. Три роки тому взяли в оренду невеличкий оливковий сад площею 3 га, де росте близько 350 дерев. Вирощують олійні оливки. Зі слів Павла, особливих проблем із доглядом немає, адже обробіток такий, як і фундукових дерев. Єдина особливість — зібрати вчасно та переробити.
— Збір оливок розпочинається після 10 жовтня. Для цього нам потрібно чотири робітники і затрачаємо чотири-п’ять днів. Середнього віку дерево дає до 30-40 кг, старе — до 100 кг плодів, з яких можна видушити 10-20, а то й 50 л олії екстра класу, — розповідає.
Цікавий процес збору оливок: між деревами застеляють сітки, куди спеціальними приборами збивають плоди, сортують в ящики і відвозять у млин. До речі, всі етапи від початку збору і до перемелювання повинні відбуватися протягом 24 годин. Тільки так вдасться отримати якісну олію. Все налагоджено і з переробкою оливок, і з експортом за кордон. Оливкову олію «UA- GROUP» можна придбати й в Україні. Задоволення, звісно, не з дешевих, але і якість відповідає ціні.
Попри ведення бізнесу в двох країнах, Очеретяні дбають і про виховання своїх донечок: старшій, Соломійці, сім років, а молодшій, Анні, всього два. Дівчатка залюбки смакують горішками з власного саду і не уявляють навіть дня без хліба з оливковою олією. Для них це справжня смакота. Родина цінує кожну хвилинку, проведену разом, бо такий час — найкращий.
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
