На головну / СТАТТІ / ОСОБИСТОСТІ / Фундуковий і оливковий рай верещаківлян Павла і Галини Очеретяних

Фундуковий і оливковий рай верещаківлян Павла і Галини Очеретяних

  Мабуть, багато хто думає, що фундуковий бізнес — далекий та недосяжний для українського фермера, що це культура, яку плекають здебільшого європейці. Донедавна і я так вважала, але побувавши у царині єдиного на Лановеччині  7-гектарного фундукового раю верещаківлянина Павла Очеретяного переконалася, що це не так. Виявляється, на горішках можна заробити непогані кошти, адже рослини не вибагливі, а клімат досить сприятливий для їх вирощування. Але є одне «ні». Цей бізнес потребує чималих капіталовкладень і часу, адже чим старше дерево, тим багатший врожай. Якщо ви маєте кошти й готові інвестувати в майбутнє, варто спробувати.  

  А ще — сім’я Павла займається вирощуванням оливок, робить олію екстра класу й експортує її за кордон. Не в Україні, а в Італії, де на даний час мешкають підприємливі земляки. Як вдається поєднувати українсько-італійський бізнес молодій сім’ї, про ризики і перспективи, прибутки та витрати, плани — спілкуємося з власником фермерського господарства «УА-ГРУП»

  На фундукові плантації вдалося потрапити в самий пік сезону, під час збору врожаю. Цікаво спостерігати, як це відбувається. Спочатку фундук, що природнім способом падає з дерева, спеціальним пристроєм здувають у валочки, а потім до справи береться комбайн, який збирає горіх, очищає від сміття і сортує в мішки. Відверто кажучи — видовище захоплююче. Як зазначає Павло, вперше за дев’ять років фундук збирають механічним способом, з допомогою техніки, що цьогоріч придбали.

  Італійський досвід і технології реалізовують на рідній землі

  Павло Очеретяний — корінний житель с.Верещаки, який проживав на хуторі, щодня ходив до школи за 3 км і хотів стати столяром. Але життя внесло свої корективи. Ще з юнацьких років шукав себе. Спробував навіть закласти плодово-ягідний сад, де росли груші, сливи, черешні, абрикоси, яблука, але якось не пішло, і хоч сад давав непогані плоди, збувати їх на той час було нікуди.

  Як виникла ідея посадити фундуковий сад? Історія досить цікава. У 2010 році Павло одружився з односельчанкою Галиною і поїхали у весільну подорож до Італії. Там залишилися проживати і працювати. Перші практики роботи на фундукових плантаціях дуже захопили чоловіка, він почав цікавитися технологією вирощування і загорівся бажанням закласти свій сад на верещаківській землі, що дісталася у спадок від бабусі.

 — Перші дев’ять саджанців — подарунок від італійця, — з ентузіазмом розповідає підприємець. — Решта — теж з Італії, відбірні сорти, що найкраще адаптовані до українських кліматичних умов. Відтак, 9 років тому було закладено перший фундуковий сад, що на четвертий рік почав плодоносити.  

  Сьогодні на 7 гектарах росте 3,5 тисячі фундукових дерев. Більшість — уже плодоносять. Зі слів Павла, при середньому врожаї можна зібрати 2-2,5 тонн горіхів з гектара. Наразі йому ще не вдалося досягнути такого результату, однак минулоріч вже збирали по 500 кг/га при тому, що рік був не врожайний. В недалекому майбутньому планують досягнути кращих результатів.

 В чому секрет успішного вирощування фундукових садів?

 — У правильній технології посадки та обробітку. Наприклад, на закладку 1 га саду потрібно затратити до 2 тис. євро…Варто не пошкодувати вкласти кошти, тоді буде віддача, — розповідає Павло, якому довелося вчитися на власних помилках, адже перші саджанці посадив абияк, і через деякий час вони почали сохнути. Однак, застосовуючи італійський досвід і технології, вдалося врятувати сад. Тепер дотримується усіх тонкощів посадки, обробітку, підживлення, тож має непоганий результат.

  За дев’ять років підприємницької діяльності Павлу вдалося не лише збільшити площі своїх садів, а й придбати техніку, вийти на український ринок, де верещаківський фундук купують кондитерські фабрики, мають вони замовлення й від приватних осіб. В асортименті — лущений, не лущений фундук, у вакуумній упаковці, для цього мають спеціальну лущильну і пакувальну машину.

  Бізнес Павла Очеретяного можна назвати сімейним, адже завжди поряд дружина Галина, яка, якщо потрібно, і на трактор сяде, і за сапу візьметься. Зі збором, обробітком та збутом допомагає сестра Ірина Величко з чоловіком. Хотіли залучити до роботи й сільських людей, однак вони не надто поспішають.

  На перспективу підприємець має багато сміливих планів, серед яких будівництво у Верещаках заводу по переробці та сушці горіха, збільшити площі фундука до 200 га. Якщо справи підуть добре, то обіцяє допомогти з благоустроєм рідного села і ремонтом доріг, а ще — створити робочі місця, посадити плантації обліпихи і смородини. Головне, щоб люди не були байдужі та підтримували ініціативи.

  В Україні можна розвивати бізнес, якщо маєш хороший стартовий капітал. У випадку мого співрозмовника було трішки по-іншому: працюючи простим робочим на фундукових плантаціях в Італії, зароблені кошти вкладав у розвиток власного бізнесу в Україні, таким чином втілюючи власну мрію. І хоч в Україні сім’я Очеретяних буває лише 2-3 рази на рік, але їм вдається успішно вести свій бізнес.

  Навчилися не лише оливки вирощувати, а й «рідке золото» добувати

  Колись Гомер називав оливкову олію «рідким золотом», маючи на увазі її цілющі властивості. Італійці вважають, що в цьому продукті криється секрет їхнього довголіття і споживають її щодня. Вирощуванням оливок в Італії займається дуже багато родин, маючи з цього чималий прибуток. Спробували налагодити такий бізнес і Очеретяні. Три роки тому взяли в оренду невеличкий оливковий сад площею 3 га, де росте близько 350 дерев. Вирощують олійні оливки. Зі слів Павла, особливих проблем із доглядом немає, адже обробіток такий, як і фундукових дерев. Єдина особливість — зібрати вчасно та переробити.

  — Збір оливок розпочинається після 10 жовтня. Для цього нам потрібно чотири робітники і затрачаємо чотири-п’ять днів. Середнього віку дерево дає до 30-40 кг, старе — до 100 кг плодів, з яких можна видушити 10-20, а то й 50 л олії екстра класу, — розповідає.

  Цікавий процес збору оливок: між деревами застеляють сітки, куди спеціальними приборами збивають плоди, сортують в ящики і відвозять у млин. До речі, всі етапи від початку збору і до перемелювання повинні відбуватися протягом 24 годин. Тільки так вдасться отримати якісну олію. Все налагоджено і з переробкою оливок, і з експортом за кордон. Оливкову олію «UA- GROUP» можна придбати й в Україні. Задоволення, звісно, не з дешевих, але і якість відповідає ціні.

  Попри ведення бізнесу в двох країнах, Очеретяні дбають і про виховання своїх донечок: старшій, Соломійці, сім років, а молодшій, Анні, всього два. Дівчатка залюбки смакують горішками з власного саду і не уявляють навіть дня без хліба з оливковою олією. Для них це справжня смакота. Родина цінує кожну хвилинку, проведену разом, бо такий час — найкращий.

  Олеся МЕЛЬНИЧУК.

Про нас Олеся Мельничук

Перевірте також

Ванжулівчани Ігор і Лілія Новосади вирішили створити сімейну молочну ферму: що з того вийшло

  Молоде подружжя Ігоря і Лілії Новосадів вирішили започаткувати сімейну молочну ферму у Ванжулові. У …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *