Чотири дні втішався Львів розмаїттям скрипкових пасажів. А вечори заполонили тужливо-меланхолійною тональністю творів Моцарта, Дворжака, Паганіні, інших “вершків” класики, що переходили в апофеоз мажору.
У чотирьох чудових місцях – розкішному дзеркальному залі палацу Потоцьких, будинку органної та камерної музики, філармонії, музичній академії імені М.Лисенка – дивували публіку майстер-класами і взірцевою віртуозністю гри гості зі Швейцарії.
Для трьох із них це виявилося хвилюючим поверненням додому – О.Каськіва, В.Ваціхи, В.Пришляк. Тут або народилися, або навчалися азів майстерності. А тепер здавали екзамен перед земляками: наскільки виросли як солісти. Хвилювання додавала і сама подія: музиканти з України, Іспанії, Румунії, Ізраїлю зібралися на міжнародний фестиваль імені Альберто Лисого – вшанування пам’яті видатного скрипаля, вимогливого педагога, у якого ще недавно освоювали “вищий пілотаж” гри на скрипці.
Ось він, Маестро, на обкладинці буклета, випущеного до відкриття. Видання виділяється оригінальним дизайном. Тут А.Лисий – із задумливим поглядом. “Цей блискучий аргентинський скрипаль українського походження, природжений романтик з неповторним звуком, бездоганною чистотою інтонації”, – зазначається в тексті, – засновник (ІММА) міжнародної скрипкової академії імені І.Менухіна, яку очолював майже 30 літ, соліст і концертмейстер “Камерати Лиси”. Як розуміючу істоту, з якою міг поділитися душевними пориваннями, притиснув до грудей скрипку Страдіварі. Навколо, наче лавровий вінок, нотний ключ. Від нього розходяться звукові хвилі – резонатори. Привертає увагу й улюблений девіз: “Бути митцем – це бути вільним і мати свободу самовираження”.
Цього дотримується нині і його учень О.Каськів: шліфувати нерівності бутового каменю, не пошкоджуючи розсипи кристалів та красу алмазів.
Пам’ятається, у 1997 році він, до речі, родом з Кременця, уперше після навчання у Швейцарії виступив у львівській філармонії в залі імені С.Людкевича на VІІІ міжнародному фестивалі музичного мистецтва “Віртуози”. Разом з учителем А.Лисим і “віртуозами Львова” виконали концерт Й.Баха ре-мінор для двох скрипок з оркестром, музика, з якої “все починається і все закінчується”. Наче рентген просвічує, де перевіряються усі можливості скрипалів. З тих пір удостоївся першої премії на найпрестижнішому конкурсі імені королеви Єлизавети в Брюсселі. І ще десяти інших, не менш вимогливих. Став асистентом А.Лисого в Академії ІММА, а тепер – соліст та головний професор по класу скрипки в Академії у Швейцарії, грає на рідкісному екземплярі скрипки Д.Гварнері “дель Джезу”. І ще одна особливість, пам’ятна для династії скрипалів Каськівих: у цьому залі філармонії дебютував недавно не менш блискуче сольним виконанням у супроводі симфонічного оркестру “ІNSО-Львів” син Олега – Теодор. І постав перед земляками як юний віртуоз – переможець міжнародних конкурсів. Успіхів йому й надалі!
Прикметно, що одночасно з фестивалем імені А.Лисого у Львові, у Вербівці з’явилася книга Є.Новосад “Вербовий цвіт”. Знаменитий наш земляк єдиний раз побував у рідних пенатах в Лановецькому районі у 1997 році, де закопана пуповина рідкісних талантів скрипалів родини Лисих. Про них, доля кого розкидала по усіх світах, – в Аргентину, Італію, Швейцарію, Німеччину, Канаду, а в Україні – у Вінницю і Дніпро, розповідь у книзі “Дивина вербової колиски – дев’ять скрипалів однієї родини”.
Вони, як і Альберто Лисий, йшли до мети, до успіху не обхідними шляхами, а лише надіючись на власну силу і каторжну працю, поклоняючись єдиній богині – Музиці, що не потребує перекладу на будь-які мови. Отой “рай, який Бог подарував нам на землі і єдине багатство, яке ми можемо забрати з собою”. Ота “звукова Йордань, що розкувала серце не одне”, піймана Шекспіром у безсмертні слова: “Коли музика стане делікатесом любові, награйте, дайте з надлишком її”.
Усі ці рядки шаноби, винесені епіграфом – золотим камертоном – одним із авторів книги-спомину, книги прощання з Маестро А.Лисим Францішкою Халді. І сприймаються – як накладені на обніжку пам’яті нев’янучі квіти-слова.
Залишається додати: з’явилося видання із Швейцарії у Вербівці теж одночасно з міжнародним фестивалем камерної музики імені А.Лисого у Львові.
Автор: Степан ЛИСИЙ.
.Тернопіль.
