Без книг, як без повітря, людина жити не може. Особливо, якщо ця людина все життя працює над відновленням історичних даних, істин, що мають властивість губитися в плинності сучасних подій та змін. Однак потрібно віддати належне активістам та краєзнавцям, дослідникам та патріотам, які, жертвуючи власним часом, здоров’ям, мате-ріальними ресурсами, працюють задля збереження правди та історії. Усі ці якості в собі поєднувала тендітна жителька з с.Іванківці, «маленька жінка з великим серцем», як пізніше скаже Ольга Волошина, – Маргарита Яківна Мельничук. Ще колись Григорій Сковорода писав: «Все, що не закарбовано на папері, пропадає навічно». Тож вийшла друком перша історична книга рідного краю Маргарити Мельничук – «Від Янківців до Іванківців». На превеликий жаль, готове творіння не побачила сама Маргарита Яківна, не доживши до презентації всього декілька місяців. У неділю, 3 листопада, книгу гідно представили її однодумці, колеги, друзі та родина у Культурному центрі Єловицьких.
Це видання – нетлінна пам’ять Маргарити Мельничук, її дітище та неоціненний скарб, що залишився для нас. Ольга Волошина – соратниця та однодумець, краєзнавець та історик виступала не лише в ролі модератора презентації, а й поділилася власними переживаннями і враженнями. Книга побачила світ, і вона для тих, хто буде жити і здобувати волю. «Всі війни виграють вчителі та священики – Маргарита Яківна добре ладнала і з одними, і з другими. Історія се- ла – це історія людей, багатьох сімей та родин із Іванковець, істо-рія мертвих і живих, це генетичний зв’язок пам’яті. До слова, Маргарита Яківна добивалася і відстоювала повернення назви села до прапрадівського православного варіанту – Янківці. Боліло цій маленькій жінці з великим серцем усе українське, кожна доля. У книзі висловлено багато слів подяки, є деякі огріхи, за що вибачте», – заз-начила Ольга Вікторівна.
Із цитати Ліни Костенко: «Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти» розпочала свій виступ Галина Паламарчук, чия лепта у книзі Маргарити Мельничук теж є. Вона зауважила, що нам властиво не цінувати те, що маємо, однак побиваємося, коли втрачаємо. «Так вийшло із Маргаритою Яківною – ми всі в боргу перед нею: одні – за ті фото, які так і не надіслали, інші – за матеріали, які так і не написали, а треті – за свою пасивність», – сумно зазначила Галина Григорівна.
Більше 15 років працював над збором інформації щодо героїчних подій ОУН, УПА та історії села Іванківці голова Правління ГО «Лановецький меморіал» Сергій Лисак. Тож у своїй презентації книги «Від Янківців до Іванківців» говорив про тих іванківчан, якими опікувалася Маргарита Мельничук. «Історія ХХ століття – це істо-рія змін, жертв та катастроф: змін імперій на національність держав; катастроф – війни, революції, репресії, голодомори; жертви – як похідне від змін та катастроф. Янківчани завжди себе ідентифікували українцями, виокремлюючись мовою, побутом, історією. Інформацію про ОУН, УПА Маргарита Яківна почала збирати дуже давно, а коли я і Ольга Волошина долучилися і працювали з історіями інших сіл, то за Іванківці ніхто не хвилювався – ми знали, що Маргарита Мельничук зробить все бездоганно. Вона любила порядок та послідовність, часто говорячи: «Я – бухгалтер, це ви – історики». Працювати з нею було легко, продуктивно, тож і тримаємо сьогодні цю книгу як історичне надбання кропіткої праці автора», – говорив Сергій Лисак.
Співзвуччя душ – саме так описала свої взаємини із Маргаритою Яківною Любов Цалик, яка працювала над матеріалами щодо історичної назви села. Вони були знайомі відносно недовго (в порівнянні з іншими), однак розу-міли одна одну з півслова, працювали разом із задоволенням і, як ми пересвідчилися, спільна робота увінчалася хорошим результатом. Маргарита Мельничук боролася за повернення автентичності назви села, це її боліло. Любов Цалик – майстриня поетичного слова, тож і селу Янківці присвятила поетичні рядки.
Безсмертя книги в її читачах, а з огляду на повний аншлаг в Культурному центрі, то книга Маргарити Мельничук – безсмертна. На презентації односельці з особливим трепетом ловили кожне слово. Тамара Саліванчук зачитала авторський вірш про рідне село. Найчуттєвішим був виступ настоятеля храму Святої Покрови с.Іванківці о.Ігоря Огородніка: «Сьогодні для села друга Пасха, тому що ця книга буде тим церковним календарем в році – календарем історичних подій. Дай Боже, щоб вона послужила іншим бажаючим для написання новітньої історії села. «Від Янківців до Іванківців» – це книжка століття. Більшість жителів села мають опустити очі за те, що неохоче давали матеріали, розповідали свідчення, і ця жінка – тендітна, але дуже активна та цілеспрямована – сама випрошувала просто кожне слово. Вона посадила зерно добра у душі кожного з нас».
Серед виступаючих були і директор школи Микола Паламарчук, головний лікар Великодедер-кальської районної лікарні, виходець із Іванковець Микола Риндюк, який зауважив, що в книзі жива, правдива історія, голова Громадської ради при Лановецькій РДА Марія Романчук, співзасновник ГО «Лановецький меморіал» Іван Лобунь. Спогадів, побажань та пропозицій було чимало. Усі бажаючі придбали примірники цього, по правді, цінного джерела інформації, а опісля всього пом’янули автора книги «Від Янківців до Іванківців», члена обласної організації «Меморіал» ім.В.Стуса, активістку, громадську діячку, краєзнавця Маргариту Мельничук. «Народ мій є, народ мій завжди буде. Ніщо не перекреслить мій народ!» – ці слова Василя Симоненка стали фінальними на презентації книги, однак такими символічними…
Автор: Сніжана КРЕЩУК.
