6 квітня поважний ювілей постукає в оселю тренера-викладача відділення біатлону Тернопільської обласної дитячо-юнацької спортивної школи (ОДЮСШ) із зимових видів спорту Івана Григоровича Стецюка зі славної Білозірки. Він відчинив двері у світ великого спорту багатьом дітям з сільських глибинок, допоміг реалізуватись, став для них не тільки хорошим наставником, а й другом, порадником, для когось – і другим батьком. Невтомний ентузіаст, сумлінний, ініціативний вчитель щирої вдачі, щедрої душі й доброго серця та з хорошим почуттям гумору – це все про ювіляра.
Трудовий стаж найстаршого тренера області – 62 роки. З них 57 – на педагогічній ниві (у т.ч. 20 – тренером ОДЮСШ із зимових видів спорту, декілька років – тренером Лановецької РК ДЮСШ). З-під його тренерського і вчительського крила вийшли десятки кандидатів у майстри спорту і майстри спорту, які прославили Лановеччину на всеукраїнському, європейському і світовому рівнях. За більш як півстоліття сумлінної праці назбиралось десятки почесних грамот всеукраїнського, обласного, районного рівнів, почесних нагород і звань – відмінник народної освіти, вчитель вищої категорії, тренер І категорії, у 1981 році нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».
У 2010 році портрет Івана Григоровича було занесено на районну «Дошку слави», а минулого року направлено в Київ пакет документів для присвоєння тренеру почесного звання — «Заслужений працівник фізкультури».
У свої 80 Іван Григорович, як завжди, у відмінній спортивній формі, продовжує відкривати нові таланти, по-батьківськи радіє успіхам і великим перемогам вихованців, поділяє їхні розчарування з приводу маленьких невдач, не втомлюється вселяти віру у власні сили, загартовувати вольові характери та додавати впевненості, аби на рівних могли конкурувати з суперниками.
Своє життя білозірчанин присвятив спорту, дотримуючись принципу «В здоровому тілі — здоровий дух». Озираючись назад, аналізуючи пройдений шлях, Іван Григорович з упевненістю стверджує, що задоволений досягнутим, щасливий, адже допоміг багатьом сільським дітям знайти себе, реалізувати спортивний потенціал. Вважає, що хороший учень має перевершити свого учителя, тоді праця була не марною. І таких хорошистів у ветерана спорту є чимало.
Іван Григорович — душа компанії, не важливо, чи це молодь, чи старше покоління — зі всіма знайде спільну мову. А скільки кумедних і курйозних моментів зі свого тренерського життя не раз розповідає у редакції рідного «Голосу Лановеччини». Саме районка, з легкої подачі І.Стецюка, першою розповідає про маленькі перемоги майбутніх відомих спортсменів.
Народився І.Г.Стецюк 6 квітня 1940 році у Шушківцях в простій селянській родині. Батьки робили все можливе, щоб дати синові освіту. Справжнім безцінним подарунком для малого Іванка стали лижі (польські нарти), які батькові десь вдалося дістати. Сьогодні уже й не пригадує, в якому віці вперше став на лижі. На той час це була велика розкіш, якої майже ніхто не мав, а він цілу зиму з Шушковець до Білозірської школи їздив на своїх «скороходах».
Закінчивши семирічку у 1953 р., вирішив підзаробити. Подався працювати в Одеську, а згодом і Дніпропетровську області. 14-літній сільський хлопець роботи не цурався, виконував все, що казали. Через деякий час продовжив навчання. В 1958-му закінчив гірничо-промислову школу і 2 роки працював у шахті «Холодна Балка» м.Макіївка (Донеччина), а в 1960 році призвали в армію, де три роки служив у спецвійськах на Уралі (Росія). Саме там зарекомендував себе як відмінний легкоатлет, неодноразово брав участь у змаганнях і захищав честь військової частини. Спортивні здібності у солдата помітив командир Поляков. Він дав направлення для вступу до Івано-Франківського технікуму фізкультури. Однак доля розпорядилась по-іншому. Навчався на стаціонарі лише місяць, бо померла мама, а батькові, який прийшов з війни інвалідом, потрібна була щоденна допомога, тож змушений був перевестися на заочну форму навчання і повернутися в рідне село. У жовтні 1963 року студента-заочника взяли на роботу вчителем фізкультури у Білозірську СШ. Там пропрацював 37 років.
У школі закохався в старшокласницю Марію. І хоч говорять, що любов між ученицею та вчителем — табу, та вони зустрічалися п’ять років, а тоді створили сім’ю. За 53 роки в житті подружжя були і чорні, і білі смуги, але любов, повагу, взаєморозуміння зуміли зберегти. Зростили, виховали доньку Ларису і сина Григорія, прийняли у сім’ю зятя Володимира, невістку Наталію, яка, до речі, стала хорошою зміною педагогу-ветерану. Гордяться успіхами онуків — Марійки, Романа, Андрія, Віталія, Олени, допомагають робити перші кроки правнукам Данилкові, Маркові, Михайлику, Устимкові. Вони — стимул до нових звершень, найбільша потіха і розрада.
Спортивну стежину батька сьогодні торує син Григорій — кандидат у майстри спорту, вчитель фізкультури Іванковецької ЗОШ, готує учнів на районні й обласні змагання з тенісу. Свого часу онучки Марійка Віцентович і Олена Стецюк були призерами чемпіонату України, стали кандидатами у майстри спорту.
У своїй роботі основну увагу Іван Григорович приділяв легкій атлетиці, лижним перегонам і настільному тенісу. Займався гуртковою роботою, серед дітей з сільських глибинок виділяв кращих, зі спортивним потенціалом, брав під свою опіку, возив на тренувальні бази у Ворохту (Івано-Франківщина), Тисовець (Львівщина), Підгороднє (Тернопільська обл.). І його труди не були марними — вихованці віддячували численними здобутками.
Важливу роль у житті майбутніх спортсменів, вважає ювіляр, відігравали вчителі фізкультури. Зокрема, Аркадій Білобровець (Вербовецька ЗОШ), який повірив у сили дівчинки з Пахині Ольги Бабовал, привіз її на районні змагання, а вже потім майбутню рекордсменку світу з бігу на 2 км з перешкодами (1993 р.), легко-атлетку Іван Григорович возив на тренувальні бази, змагання, дав хороший старт до майбутніх перемог. А їх чимало. Ольга — майстер спорту міжнародного класу, чемпіонка України, учасниця, призерка, переможець змагань з легкої атлетики у 15 країнах світу. З 2002 працює тренером ОДЮСШ з легкої атлетики. Тепер вони із І.Стецюком не лише колеги, а й друзі, радіють успіхам, діляться досвідом і спогадами.
Вдячний також ювіляр і вчителю фізкультури Великокусковецької школи Анатолію Круку. З його легкої руки він отримав здібних учнів, а Лановеччина — двох майстрів спорту: чемпіон Європи й України Сергій Крук, чемпіон України, учасник чемпіонатів Європи і світу (Франція, Італія, Норвегія, Фінляндія, Австрія), член національної Збірної України Руслан Бригадир і три кандидати в майстри спорту — Роман Бригадир, Діана Смолій, Вікторія Баран. Справжньою знахідкою для тренера став ванжулівчанин-біатлоніст Андрій Возняк — майстер спорту, триразовий чемпіон Європи, учасник сту-дентської олімпіади в Китаї. Він сьогодні живе і працює в Канаді.
У різні роки вихованці Івана Стецюка своїми перемогами поповнювали скарбничку нагород Лановеччини: чемпіонами області з настільного тенісу були білозірчани Марія Подунайчук, Галина Негода, Віра Новик, Марія Федосюк, Ольга Білосевич, призерами — Іван Макодрай, Григорій Стецюк. Чемпіони області-легкоатлети: Павло Шевчук (Білозірка), Віталій Макодрай та Ілля Драбик (Москалівка), Назар Флисник (Великі Кусківці); призери — Іван Романюк (Шушківці) та рекорд-сменка району на дистанції 100 м Тетяна Барва (с.Борщівка).
Тренер-ветеран виховав таких кандидатів у майстри спорту: біатлон та лижні гонки — білозірчани Віталій і Володимир Горносуми, Олександр і Олег Скакуни, Андрій Бідний, Олег Бойчук, Богдан Катрун, Володимир Івашук, москалівчанин Ярослав Рикун, оришківчанка Віта Бенедюк, печірнянка Ірина Гончук, москалівчанка Богдана Драбик.
Сьогодні своїми успіхами і перемогами тішить серце ветерана підростаюча зміна — наймолодші вихованці, які тільки починають крокувати спортивною стежиною, — кандидати у майстри спорту: дворазовий чемпіон України Давид Драбик, чемпіонка України Діана Смолій; призерка чемпіонату України Іванка Драбик.
Ось такий великий і щедрий ужинок літ Івана Григоровича, рясний на успіхи, багатий на щасливі миті та вдячних вихованців.
Шановний ювіляре!
З роси й води Вам на многії літа! Від усього редакційного колективу зичимо козацького здоров’я, миру, злагоди в родині. Нехай надалі множаться успіхи Ваших підопічних, прославляючи нашу Лановеччину на світових і європей-ських аренах. Залишайтеся таким же оптимістом з відмінним почуттям гумору і молодечим запалом. А у Вашій оселі нехай завжди буде сонячно, ясно, лунає сміх онуків і правнуків, на серці — затишно і тепло.
Автор: Олеся МЕЛЬНИЧУК.
Фото з редакційного і сімейного архівів.
