Пройшло вже трохи літ, як я тебе лишила,
Пішла у світ — в професію, в життя,
Як йдуть усі, бо родяться для діла,
Для щастя-радості, а не для забуття.
Тих дев’ять хат, веселих і завзятих,
Давно нема на полі край доріг,
Давно нема господарів крилатих —
Давно пішли за той страшний поріг.
Давно нема садів квітучих —
Їх розорав іще колгосп
І викорчував, вивіз ще пахучих
Вишень з черешнями. Засіяли зерно.
Зерно зійшло і виросла пшениця,
І Рідкодуб засяяв-заспівав,
Ніби до того було мало місця
І радості такої він не знав…
Приходиш ти до мене в снах правдивих —
Жива й весела згадка навіки.
В зажурі-радості грайливо
Тішиш уяву й згадку — як завжди.
Яроччино моя, моя жива легендо!
Тут я родилась, тут змужніла я.
Не винна я, що по чиємусь тренду
Пішла у безвість ти і не прийшла.
Яроччино моя! Жива навіки
В моїх стражданнях, радості й біді,
І в щасті-горі я до тебе лину,
Прощаюся з тобою назавжди.
І хай той берег завше зеленіє,
Жива вода все точиться на нім,
І хай ставок той не зміліє,
Хай множиться там риба на пікнік.
Він об’єднав усі струмочки,
Текли вони з усіх кінців,
Там сіно ми горнули мовчки
Ще за колгоспу, ще за тих часів.
Ходили босі, луг був мокрий,
Така наснага звідти йшла!
Ніяка втома, біда-горе
Не йшли в рахунок! І хвала!
Хвала усім, хто трудиться завзято,
Шанує край свій залюбки,
Хто вміє шлях свій відстояти
І Україні щастя зберегти!
Яроччино моя! Моя ти казко,
Дитинства милого поріг,
Ніхто тебе не знав так близько,
Для мене ти як вічний оберіг!
Олена ПРИЙМАК.
с.Москалівка.
Примітка: Яроччина, Рідкодуб — місцевість у Загірцях Лановецького р-ну (під Якимовеччину до шляху).
