Упродовж 20 років Володимир Луцик є сімейним лікарем жителів Краснолуки, Татаринець, Якимовець та інших сіл. Кількість закріплених за ним пацієнтів становить 1997 осіб.
Пацієнтів головний лікар Якимівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Володимир Олександрович Луцик та його колектив — Анатолій Сергійович Бойко, Таміла Григорівна Шандрук та Ганна Богданівна Полянко завжди приймає з усмішкою, налаштовує їх на позитив та переконує своєю діяльністю, що справжній лікар той, хто обожнює обраний у юності фах.
Напередодні професійного свята ведемо розмову із Володимиром ЛУЦИКОМ.
— Пане Володимире, чому ви обрали професію лікаря? Чи не пошкодували про свій вибір?
— У моєї мами стався інсульт. Якраз на мій випускний. Вона переконала мене йти вчитись на медика. На той час у всі вузи при вступі потрібно було здавати математику, яку я не надто знав, а в юридичний та медичний при вступі її не було. Чи шкодую? Бували випадки, особливо при неприємностях, але в цілому — ні. Я не уявляю себе без цієї професії.
— Чи важко знайти спільну мову із пацієнтами? Можливо, розповісте про курйозний випадок під час роботи.
— Швидше не мені важко спільну мову з пацієнтами знайти, а їм зі мною. Буває, пацієнти не можуть пояснити чого хочуть, не мають бажання зі мною співпрацювати. з більшістю, все-таки, легко порозумітися.
Щодо курйозного випадку: прийшли одного разу до мене 2 товариші із закривавленими головами, тай кажуть: «мене били ногоу, а його трубоу». Суть суперечки в тому, що вони обділили іншого товариша у дозі алкоголю. Я перебинтував їм голови і відпустив, попросивши йти додому. Через декілька годин їду я в село по справах, а коло сільського магазину близько 15 людей, і всі сміються до сліз. Ті двоє розказують, як одного «били ногоу, а іншого трубоу». Комедія. Загалом, таких курйозів за стільки часу моєї роботи траплялося багатенько.
— Який ваш професійний девіз?
— Не хочу, аби помирали пацієнти, хай все буде добре. А якогось конкретного девізу немає.
— Важко оминути в умовах всесвітньої пандемії таку тему, як коронавірус. Що порадите, аби вберегтися, та яке ваше ставлення до цього захворювання?
— У нашому селі станом на 17 червня 6 підтверджених випадків, 16 очікують результатів тесту. Щоб уберегтися, варто дотримуватися рекомендацій медиків. Коронавірус не живе поза людиною та поза клітиною. Через послаблення карантину зараз загострення захворюваності. Відміняти карантин поки що рано.
Анатолій БОЙКО — медик із неймовірним почуттям гумору
— Чому ви обрали професію лікаря? Чи не пошкодували про свій вибір?
— Вступив, вивчився і прийшов в амбулаторію. Олександрович мені каже: «То твій хліб, працюй». Якось так. За свій вибір не шкодував. Однак, чим більше на початку працював, тим більше мав розчарувань.
— Яке ваше ставлення до коронавірусної хвороби?
— Скептичне. Увага приділяється лише коронавірусу, при тому що від нього менша смертність, ніж від алкоголю чи туберкульозу. Як на мене, коронавірус — це своєрідна ширма від інших проблем.
Головна «лілея» амбулаторії — Таміла ШАНДРУК
— Чому обрали професію лікаря?
— На той час, оскільки я непогано вчилася, було два варіанти: вчитель, або медик. Вступала в Кременецьке педучилище, перейшла дорогу — вступила в медучилище. Мрій щодо цієї професії в мене не було.
— Яке ваше ставлення до коронавірусу?
— Як і моїх колег. Це захворювання не є настільки серйозне. Мене дивує нелюдяність здорових до тих, у кого виявлено цю інфекцію. На їхньому місці може опинитися кожен. Люди роблять велику проблему через свою зазомбованість з цього приводу…
Працівники Якимівської амбулаторії принагідно вітають медиків Лановеччини з професійним святом.
Від всього серця бажаємо і працівникам Якимівської амбулаторії щастя, благополуччя та головне — здоров’я. Хай і надалі горить у вас вогник ентузіазму до своєї справи, побільше буде приємних і радісних моментів у роботі, а біди нехай оминають.
Сніжана СЕМЕНИШИНА,
студентка 3 курсу Галицького коледжу ім. В.Чорновола.
