Прочитавши цей заголовок, дехто скептично усміхнеться: хіба у наш час знайдуться такі, що безкорисливо зроблять добру справу, прийдуть на допомогу, простягнуть рятівну соломинку? Не зневірюйтесь, а озирніться довкола: скільки волонтерів, жертводавців, меценатів і просто хороших людей, які не стоять осторонь, а намагаються теплом свого серця, добротою своєї душі, поділитися з тими, хто у скрутному становищі і потребує допомоги, або просто робить добрі справи, не афішуючи себе.
Наша розповідь про борщів`янина Феодосія Микитовича Рикуна, людину надзвичайно скромну і чуттєву, добродушну і відповідальну, а передусім — великого патріота України. Його любов до рідної землі вихована матір`ю, скромною сільською жінкою, яка впродовж життя таємно доглядала могилу петлюрівця, а потім, разом з іншими жіночками, і на надгробний пам`ятник зібрались, хоч зайвих грошей у сім`ї не було, адже виховувалось шестеро дітей, — ось приклад жертовності, патріотизму, людяності.
Закінчивши школу, Феодосій Микитович вступив до Вінницького політехнічного інституту.
Вийшовши на пенсію, повернувся у рідне село, але не просто доживати віку і доглядати стареньку матір, а жити повноцінно життям маленької батьківщини: щонеділі поспішати до храму, щоб у складі церковного хору співати хвалу Господу, окрім цього, своїм чудовим голосом радувати людей у складі народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Борщовецькі молодички», а ще — він майстер по дереву, чудовий пасічник і добрий господар.
Ось так у праці і пісні живе наш земляк. Він вболіває за події на фронті й неодноразово долучався до волонтерської допомоги бійцям, а коли у «Лісову казку» приїхали діти зі Сходу, Феодосій Микитович дарував дітям мед для оздоровлення. Коли діти збирались додому, кожному подарував баночку меду для рідних.
Коли у Борщівській ЗОШ І-ІІІ ст. переобладнувалось приміщення шкільної їдальні, він пожертвував значну суму. Турбуючись про здоров`я школярів, приніс у їдальню цілий бідон меду!
У 2020 році ми відзначали 590 років з дня першої писемної згадки про село Борщівка. На честь цієї славної дати Феодосій Микитович виступив спонсором поетичного конкурсу «Борщівко моя, люблю тебе я», до якого долучилися наші школярі. Впродовж місяця до оргкомітету надходили дитячі поезії, наповнені теплими почуттями та замилуванням природою рідного краю. Звичайно, аналізували поезію члени оргкомітету, але головним суддею був наш спонсор, який і сам пише поетичні твори.
Переможцями конкурсу стали Аня Горошко, Марійка Оксенюк, Надійка Карпюк (5кл), оригінальними були вірші Богдана Вишневського, Владислава Білика, Вадима Гапонова, Михайла Семківа. Жодного учасника конкурсу не оминув своєю увагою Феодосій Микитович й особисто вручав грамоти і нагороди. Герой нашого нарису став автором «Пісні про Борщівку», яка полюбилась борщів`янам і на музику Т.І.Магдича неодноразово звучить у виконанні «Борщовецьких молодичок»:
Село моє рідне, Борщівко,
Ти полум`я тепле свічі,
Чи доля далека, чи близька —
До тебе крізь роки лечу.
Отак у праці і творчості проходить життя нашого хорошого земляка, доброї і талановитої людини, що не стоїть осторонь людських проблем, знаходить у серці іскру добра, щоб дарувати тим, хто поруч. Тож з роси й води вам, наш борщів`янине, ви для нас — приклад християнських чеснот.
Від імені вдячних односельчан — Ярослава ДМІТРАЩУК.
Від редакції: Дякуємо авторці та її однодумцям за підготовку цього допису. Феодосій Микитович 3 березня святкував день народження. Щирі зичення Вам, імениннику від нашого редакційного колективу та всіх Ваших прихильників. Здоров’я Вам на активне життєве й творче довголіття! З роси й води!
