Ланівчанин Віталій Головецький поїхав у Рівне на навчання, а за деякий час зумів прославитися у мистецьких колах як актор академічного музично-драматичного театру. Його оксамитовий голос часто звучить на радіо (ведучий РадіоТрек), він знімається в різноманітних соціальних проектах, ведучий весільних забав, корпоративів, днів народжень.
Молодому, амбітному, цілеспрямованому хлопцеві вдається поєднувати творчість з навчанням на магістратурі у Рівненському державному гуманітарному університеті. У свої 23 роки — стрімко будує кар’єру, має багато творчих планів, задумів, якими ділиться із земляками.
Віталій зізнається, що ніколи не замислювався над кар’єрою актора, але ще з юнацьких літ творчість — невід’ємна частина його життя. У школі (закінчив Лановецьку ЗОШ №1) був активним учасником масових заходів, а коли навчався в Лановецькому училищі — жоден тематичний вечір чи концертна програма не обходились без креативного Віталія Головецького. Велике значення у його житті відіграла музична школа, де навчався гри на баяні (викладач — Михайло Слободян). Згодом самотужки опанував і гітару. Сьогодні ці знання та вміння частенько використовує у творчій діяльності.
Театр… Для Віталія це завжди було чимось особливим і недосяжним. Він захоплювався майстерною грою акторів, але ніколи не думав, що зіграє не одну роль на театральній сцені серед досвідчених акторів-віртуозів.
«Як потрапив у театр?» — запитую. На що Віталій, не роздумуючи, відповідає: «Зовсім випадково». І розповідає свою історію знайомства зі сценою… Вступив на кафедру «Театральна режисура», мріяв бути режисером, займатися постановками п’єс, вистав. Навчаючись на 3 курсі, викладач запропонував пройти акторський кастинг у Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі. Разом з друзями вирішив спробувати. Молодого студента фортуна не зрадила, його образ і гра на сцені сподобалися керівництву театру. Варто зауважити, що перший акторський досвід він здобув на лановецькій сцені, зігравши у виставі «Наталка Полтавка» (режисер Марія Кирея).
Новий етап розпочався у житті ланівчанина: цікаві ролі, виснажливі репетиції, різноманітні образи, що вимагали великої праці; уривки, монологи, діалоги потрібно було не лише вивчити, а й вдало інтерпретувати на сцені. Було не просто, але юнак розумів — така вона, творчість, вимагає постійної праці й самовдосконалення.
Уже третій рік опановує акторське мистецтво на практиці в театрі. Роботу вдається поєднувати з навчанням. За цей час зіграв більше ніж у 200 виставах різних персонажів — і позитивних, і негативних. Щось вдавалося краще, щось не дуже. До себе актор самокритичний. Після кожної вистави все детально аналізує, шукає слабкі місця і намагається виправити помилки. Розуміє, що досконалість приходить з досвідом, однак і дотримується думки: «вік живи, вік учись».
З-поміж багатьох ролей найважчою і вдало зіграною вважає роль «Блазня-диявола» у рок-опері «Біла ворона». Це колосальна робота, але, зі слів Віталія, воно цього варте. А ще, актору запам’ятався його дебют на Рівненській сцені — вистава «Господиня заїзду» у стилі мюзиклу, акторами якої були початківці-студенти. Емоції і враження — незабутні.
— Не важливо, чи граєш головну роль, чи епізодичну, але коли відпрацьовуєш добре, вкладаєш душу, віддаєшся на всі 100 відсотків і отримуєш від цього задоволення, тоді така праця вартує уваги,– зазначає В.Головецький.
Батьки завжди підтримують хороші починання і успіхи сина. Неодноразово бували на виставах. Задоволені, щасливі, гордяться тим, що знайшов своє покликання і займається справою, яка йому до душі.
Оксамитовий голос Віталія рівняни впізнають, бо вже два роки читає новини на РадіоТрек. Ведучим на радіо потрапив також випадково. Знімався у соціальному ролику для UA «Рівне», режисеру сподобався голос Віталія, запропонували працювати диктором на радіо. Доводилося поєднувати роботу в театрі з дикторською, а також навчанням в університеті. Для нього це дорогоцінний досвід. А ще рівняни знають Віталія й в іншому амплуа — ведучим весільних забав, різноманітних заходів. Разом з другом-співаком Давидом Стеблюком роблять святкування незабутнім, яскравим, феєричним.
Загалом, земляк у творчому пошуку ще з перших курсів навчання. Спочатку працював аніматором на дитячих святах, був співаком у рівненькому ресторані «Manhattan». Брав участь у кастингах «Голос Країни», «Х-Фактор», навіть знімався у короткометражному фільмі. Також має досвід роботи офіціантом у тернопільському ресторані «Старий млин». Віднедавна, разом з братом опановують зовсім новий для них вид діяльності — виготовляють костюми-трансформери висотою 2 – 2,5 м і продають їх фірмам, що займаються організацією дитячих свят. Надіється, що в недалекому майбутньому це стане прибутковою справою і приноситиме стабільний та основний дохід. А творчість — для душі.
Муза і підтримка Віталія — дама серця Анастасія. Дівчина працює режисером на місцевому телебаченні. Разом з нею — ще з першого курсу. Як зізнається, вже й подумують про створення сім’ї, разом мріють, будують плани, вірять у свою щасливу казку.
Сьогодні В.Головецький завзято і впевнено робить кроки до мистецького олімпу. Віримо, що в недалекому майбутньому ланівчанин презентуватиме свою творчість не лише у найбільших театрах України, а й за кордоном.
Автор: Олеся МЕЛЬНИЧУК.