Студентські роки запам’яталися Антону і Мар’яні найкращими вдвічі – одночасно із отриманням дипломів вони ще й стали на рушничок спільної долі. Не уявляли подальшого життя один без одного. Любов і злагода панували у їхній сім’ї. Десять літ якось непомітно спливли. Підростав син, молоде подружжя стало успішним, в деякій мірі – заможним.
Згодом Антон перейшов на виборчу посаду. Вільного часу, як такого, майже не було. Додому повертався пізно і рано-вранці виходив. На той час Мар’яна завагітніла вдруге – чекали донечку.
Тривало щастя доти, поки не з’явилася вона. Софія – нова співробітниця установи, якою керував Антон. Симпатична, модно одягнена, зачіска, ма- кіяж – все, як у сучасної леді. Заміжня, разом з чоловіком виховували сина. Але приглянувся їй шеф. У колективі запримітили, що ці двоє не байдужі один до одного. Софія часто заходила в кабінет і виходила розпашілою, з піднесеним настроєм. Часто разом їздили у відрядження. Службовий роман з кожним днем набирав обертів.
Запримітила зміну у поведінці чоловіка і Мар’яна: довше затримувався біля дзеркала, перебирав сорочки, краватки, парфуми змінив. Якось натякнула знайома, мовляв, коханку має.
– Не може бути, – заперечила.
В таких випадках про “походеньки” чоловіка “наліво” жінка довідується в останню чергу. Але щоб зняти напругу у відносинах, вдумливий Антон заперечив любовні зв’язки із співробітницею, запропонував дружити сім’ями.
Дивним для Мар’яни видалося рішення чоловіка взяти Софію за куму.
– Як скажеш, – погодилася вона.
Хрещена повинна ж брати участь у вихованні похресниці. Родина вже. “Кумування” Антона з Софією підійшло до піку, Мар’яна переконалася, коли заскочила їх у кабінеті – коханка сиділа на колінах її чоловіка. Мов ошпарена, вискочила з установи, а вдома був “рознос”. Пробувала поговорити з кумасею – просила не розбивати сім’ї, а якогось разу навіть за волосся потягала. Але нічого не допомогло. Розлучилися.
Мар’яна залишилася сама з дітьми. Правда, Антон не цурався їх, підтримував матеріально, рідко, але забирав до себе на вихідні. Піднялася по кар’єрній драбині Софія, влаштувала на високооплачувану роботу Антона, народила йому сина. Та не довго жили разом. Жінка разом з речами виставила його за двері. Ошелешений, не знав, що робити. І згадав про Мар’яну, про те, як їм було добре. Насмілився і попросився до першої сім’ї.
Та Мар’яна була непохитною у своєму рішенні: зраднику немає прощення. Від такої людини можна чекати будь-чого. Хай все залишається так, як є.
Автор: Анастасія ДІДЕНКО.
