День місцевого самоврядування щорічно відзначається 7 грудня. Це свято української громади. Система місцевого самоврядування повинна відповідати потребам суверенної цілісної держави. На скільки це вдається в контексті Лановецького району – говоримо із головою районної ради Русланою КУШНІР.
– Лановецька районна рада, як орган місцевого самоврядування, яку має місію, функції та основні завдання?
– Районна рада сьомого скликання представляє спільні інтереси територіальних громад району, діє в межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими законами, і за весь період своєї діяльності спрямовувала роботу на забезпечення управління об’єктами спільної власності, затвердження районного бюджету, соціальний захист населення, розвиток охорони здоров’я, освіти, культури, молоді та спорту.
– Декілька слів про ефективність роботи постійних комісій
– Вони є складовою частиною підготовки і проведення пленарних засідань. Саме на постійні комісії, а їх сформовано 5, покладено завдання з підготовки проєктів рішень, які виноситимуться на сесії. За 4 роки каденції районної ради не було жодного випадку, коли постійна профільна комісія не зібралася б через відсутність депутатів. Звісно, у кожного є власні об’єктивні ситуації, є й такі депутати, які в силу тих чи інших обставин змушені працювати закордоном, однак сьогодні я з упевненістю можу сказати, що постійні профільні комісії районної ради працюють ефективно.
– Робота районної ради є круглорічною, незалежно від періодичності сесійних засідань. Питання освіти, культури, охорони здоров’я, соціальної політики завжди на слуху. Як вдається забезпечувати стабільне функціонування цих і не тільки цих галузей?
– На даний час районна рада є засновником та власником комунального майна 134 об’єктів – це ті, які фінансуються з районного бюджету. А саме: реорганізоване Комунальне некомерційне підприємство «Лановецька центральна районна лікарня» та Комунальне некомерційне підприємство «Лановецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги», до складу якого входять 5 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 7 ФАПів та 18 фельдшерських пунктів; 38 закладів освіти, з яких 21 навчальний заклад і 17 – дошкільних; комунальна установа «Лановецький районний методичний кабінет»; 52 заклади культури – 3 районні установи, 26 бібліотек-філіалів, 3 сільських будинки культури і 20 клубів. Наразі це дуже велика мережа закладів. Розуміємо, що вимоги Уряду, профільних міністерств, а особливо Міністерства фінансів, спрямовані на те, щоб місцева влада приймала рішення про скорочення бюджетних установ. Однак загальна позиція депутатів районної ради – триматися тими колективами і тим складом, який на сьогодні є. Звичайно, ми повинні надавати якісні освітні послуги, культурний розвиток, медичну допомогу, однак не ми тут на місцях винні в тому, що, до прикладу, Міністерство охорони здоров’я не бачить таку структурну одиницю, як ФАП чи фельдшерський пункт в системі реформи охорони здоров’я. Але ми їх утримуємо і зберігаємо.
– Як за останній рік вдавалося балансувати між доходами та видатками?
– Знаєте, коли формуємо бюджет на поточний рік, то постає питання – скільки отримаємо цільової субвенції та базової дотації і яку суму зможемо акумулювати на місці. Основний бюджетоутворюючий ресурс сьогодні – це податок на доходи фізичних осіб. В нашому бюджеті він становить 98% від загальної суми. Однак, реформа децентралізації в певній мірі обмежила в надходженнях районний бюджет, надавши громадам прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом. До прикладу – бюджетний і податковий парадокс – районна лікарня отримує медичну субвенцію і фінансування з трьох бюджетів – районного, Лановецького міського і Борсуківського сільського, обслуговує жителів усього району, незалежно від місця проживання, але податки на доходи фізичних осіб повністю сплачуються до бюджету міської ради. І прикро стає в той момент, коли кошти на оплату енергоносіїв не передаються громадами, натомість доносяться тези: «Це районна установа».
– Взаємини з громадами – Лановецькою та Борсуківською – це компроміс, чи монолог?
– Хочу відзначити, що районною радою ще в 2017 році прийнято рішення про взаємовідносини з об’єднаними територіальними громадами у сфері надання послуг. Суть цього документа в тому, що ми намагалися впорядкувати питання обслуговування районними установами жителів громад і впорядкувати це ж питання в зворотньому порядку. Саме на основі цього рішення та інших нормативних документів, бюджетного законодавства укладено договори з міською дитячою музичною школою на навчання дітей з населених пунктів, які не входять до жодної з громад. Цього року ми виділили з районного бюджету 245 тис.грн. Також на навчання дітей Вербовецької школи в міжшкільній навчально-виробничій майстерні було направлено більше 41 тис.грн, а навчання дітей в гуртках міського комунального будинку дитячої та юнацької творчості – 30 тис.грн. Щодо того, які послуги громади отримують в наших районних установах, то найголовніше – це районна лікарня. Вона в нас одна. Особисто моя позиція була, є і залишається, що ми всі – і районний бюджет, бюджети громад, депутатський корпус, керівництво – маємо працювати для того, щоб, по-перше, лікарня отримувала повноцінне фінансування з трьох джерел, по-друге, можливість розвитку, по-третє, можливість забезпечення енергоносіями. В питанні медичної субвенції, то ті кошти, які передаються на районний бюджет і громади з державного бюджету, тут позиція у всіх однакова – повністю передаються закладу охорони здоров’я. Однак стосовно енергоносіїв ситуація більш плачевна: Борсуківська громада, на жаль, не надає ці кошти вже третій рік поспіль, а Лановецька міська рада з пропорційно розрахованого на сьогодні 1 млн. 200 тис. передала лише 300 тисяч.
– То все-таки: компроміс чи монолог?
– Мені б дуже хотілося, щоб це був компромісний діалог, але в багатьох випадках виходить монолог і не лише мій, а й керівників комунальних установ. Не розумію позиції, коли робочі питання виходять з державницького на особистісний рівень. Районна рада є засновником комунальних установ, які надають послуги всім жителям і роботу яких не можна оцінити по акту виконаних робіт. Це, в першу чергу, оздоровчий табір «Лісова казка» – з районного бюджету уже передбачено на утримання табору 285 тис.грн, до кінця року ми ще повинні виділити близько 30 тис.грн. Дехто скептично висловлюється щодо короткотривалої роботи табору, однак районна рада попереднього скликання взяла оздоровчий табір в комунальну власність, тому сьогодні ми маємо все зробити, щоб принаймні зберегти те, що зробили до нас, тим самим даючи можливість нашим дітям оздоровлюватися. В нас є комунальна установа радіомовлення, діяльність якої поширюється на всю територію району, однак і тут постає питання фінансування через програми. Районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді – це установа, яка повністю утримується з районного бюджету, хоча обслуговує і надає соціальні послуги жителям цілого району. Районний будинок культури і центральна бібліотека для дорослих – ми проводимо заходи районного значення, але в районному центрі. Можливо, в когось сформується думка, що всі відносини вимірюються грішми, то поспішу заперечити: гроші – це друге питання, а перше – це мудрий діалог і взаєморозуміння.
– Яке найбільше досягнення районної ради сьомого скликання і що не вдалося зробити?
– Голова районної ради щороку звітує про свою роботу і роботу ради перед депутатами на сесії. І, готуючись до цьогорічного звіту, мені хотілося згадати про всі ті добрі моменти, які були впродовж року. Не можу не сказати, що вже третій рік поспіль депутати мають можливість допомагати жителям району в рамках Програми фінансування фонду районної ради на 2017-2020 роки для надання одноразової матеріальної допомоги. Допомоги надаються жителям тих населених пунктів Лановецького району, що не входять до жодної з громад, а це щорічно 204 тис.гривень. Для себе виокремила, чим багата Лановеччина, і варто відзначити, що наш район живе, працює, розвивається завдяки працьовитим людям. Серед основних заходів: «Колядує Лановеччина» – зимовий фестиваль колядки, який проводять далеко не в усіх районах і є родзинкою новорічно-різдвяних свят; «Володар слова» – конкурс ораторського мистецтва, якому немає аналогів в Тернопільській області, і цьогоріч відбувся Х-ий, ювілейний; «Козацьке коло» – національно-патріотичний захід, який теж є оригінальним для нашого краю, однак цьогоріч його особливістю було те, що приєдналися учасники з Теофіпольського району Хмельницької області. Гордістю є і наші біатлоністи – завдяки титанічній праці тренера Івана Стецюка юні спортсмени Іванка та Давид Драбики, Діана Смолій показують кращі результати на обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Баскетболісти з с.Вербовець стали чемпіонами на Всеукраїнському турнірі рік тому (тренер Андрій Мамчур). Пишаємося Русланом Бригадиром, якого включено до національної збірної України і зараз він виступає в Норвегії, досягнувши світового рівня.
Однак, поряд з успіхами завжди стоїть те, що не вдалося реалізувати до кінця. Плани і мрії – різні поняття. Пишучи план роботи районної ради на рік, ми неухильно його дотримуємося, адже це –документ. Коли намагаємося відійти від планів і трішки помріяти, то хотілося б, щоб оздоровчий табір оновився, провести там реконструкцію; щодо районної лікарні, то зацікавлені, щоб наші люди отримували якісні послуги від професіоналів із відповідним обладнанням. На жаль, у нас, як місцевої влади, різне розуміння проблем із вищим керівництвом і те, що болить нам, не завжди зрозуміле їм, і є для них неактуальним. Для нас важлива ціна на молоко, щоб родила земля і т. д. Для державного рівня – наповнюваність класів, оптимізація, вартість медичних послуг.
– Ваші сподівання на подальшу роботу ради і депутатського корпусу.
– Найближча перспектива – це прийняття районного бюджету, в новий рік увійти тим депутатським складом і бюджетними установами, які є. Більш довгострокова перспектива – жодних передбачень і мрій. На сьогодні є декілька варіантів адміністративно-територіальної реформи і це є не зовсім позитивно. Адже, коли на державному рівні немає чіткого розуміння, в якому напрямку рухаємося далі, то як можемо планувати і передбачити майбутнє: ніхто не може чітко сказати дату наступних місцевих виборів (за діючим законодавством – остання неділя жовтня 2020 року), тому й планувати майбутню роботу районної ради, депутатського корпусу – надзвичайно складно.
У переддень професійного свята хочу наголосити, що в добрих дискусіях завжди народжується істина. Тож, шановні колеги, дякую вам за любов до рідного краю, щоденну працю, високу активність у громадсько-політичному житті, непереборне бажання та здатність здолати усі негаразди. Всім, хто працює на благо громад, – міцного здоров’я, достатку та благополуччя, святкового настрою, Божої благодаті та усіх щедрот на мир, добро і процвітання кожного населеного пункту та нашої держави.
Інтерв’ю вела Сніжана КРЕЩУК.
