Її сусіди пошепки називали іменем героїні бразилійського серіалу “рабиня Ізаура”. Прийшовши вісімнадцятирічною в невістки до Кондратенків, Марійка сповна віддалася домашній роботі. І їсти зготувати, попрати, на городі пополоти, а згодом і попорати господарку – все випало на її тендітні плечі. Марійці не звикати – виросла в селі, усе вміла, бо мати сама виховувала трьох дітей (батько залишив сім’ю).
…Познайомилася вона з Петром випадково – в автобусі. Кинув хлопець погляд на вродливу дівчину і закохався. Та й вона була в захопленні від цього симпатичного, статного юнака. Почали зустрічатися. Не один кілометр намотав кавалер, поспішаючи на мопеді на побачення в село.
Не перечила мати, коли донька зізналася, що любить Петра і збирається за нього заміж. Справили весілля, Марійка перейшла жити в дім до Петрових батьків (він одинак). І почалося…
Марійка відразу показала, на що здатна, а свекри і чоловік, скориставшись її умілістю до всього, скинули значний об’єм робіт на невістку.
– Марійко, зроби те, піди туди, – і так щоденно.
Коли народилася донька, ще більше турботи додалося. Свекруха не дуже поспішала допомогти.
Йшли роки, а Марія гарувала, як проклята. Петро почав у чарочку заглядати, був не проти вскочити й “у гречку”. Жінка терпіла, але всьому є кінець.
Дочка Оленка саме закінчувала школу. Подруга покликала Марійку спробувати заробітчанського хліба (грошей же треба на випускний, на навчання). Як не відмовляли в сім’ї не їхати, але вона подалася на заробітки. І все вийшло. Відомо, що не мед там лижуть. Доглядала стареньку хвору сеньйору, платили добре. Мала вихідні, тоді й познайомилася з теперішнім чоловіком – теж українцем, розлученим.
Невдовзі Марія попросила розлучення. Петро не перечив, бо й сам знайшов нову “пасію”. Розбіглися їхні дороги, бо не хотіла повертатися у цю пекельну сім’ю.
Розповідають, що нещодавно бачили Марію, приїздила до донечки на весілля. Розкішна, доглянута, весела. В подарунок вручила молодятам ключі від квартири. А сама повернулася туди, де знайшла своє справжнє щастя, де стала жаданою і коханою, щоб назавжди забути ті страшні роки заміжжя.
Довела, що не рабиня.
Автор: А.ІВАНОВА.
