Серед своїх ровесників Юля вирізнялася високим зростом, вродою. Ну модель, і годі. Вчилася добре, виш закінчила, роботу пристойну знайшла. Женихів — відбою не було. Але той не такий, і цей… Її подруги заміж повиходили, дітей понароджували, а Юля — одинока.
— Діло кепське, — подумала. — Досить перебирати.
Посватався до неї розлучений чоловік. Видно, доля така. Зареєстрували шлюб, справили невеличку вечірку. Привів Артем Юлю у власний дім (дружина з сином пішли до іншого). Гарно жили. Юля стішилася, коли відчула дитя під серцем, хоч і в старших літах, але мамою буде. Без жодних проблем пройшла вагітність, пологи також. Народилася дівчинка. Дали їй ім’я Богданка. Богом дане материнське щастя.
Ніщо не віщувало біди. Донька ніби розвивалася нормально, на світло, голос реагувала, ручки простягала. Та враз все пішло не так, стала малорухливою, не сідала. Думали, минеться. Та невдовзі лікарі діагностували невиліковну хворобу. Батьки не зупинилися — вони обвозили дитину де тільки знали і могли. Результати помітні. Головне, що Богданку люблять, піклуються. І надія є!
Автор: Н.ІВАНОВА.
