З кожним роком все частіше наша влада обертається до нас, пенсіонерів, спиною. Я вже мовчу за мізерні пенсії, які уряди та наші президенти за роки незалежності добавляють по кілька гривень і ненарадуються за свою чемність. Старше покоління, незважаючи на телепередачі, що забивають наші голови різними жорстокими новинами та бездарними кіносеріалами, звикло слухати свій “брехунець” – проводове радіо. Гірко визнавати, що і його майбутнє, як і наше життя, немає просвітку. Але радіо ще є, тільки треба комусь за ним слідкувати, проводячи ремонти, огляди. На нашій вулиці Загребельній вже більше року радіо на ладан дихає. Багато разів я і мої односельці зверталися до керівників районного зв’язку, повідомляли в диспетчерську, а у них все відмовки, що немає кому. Гроші хоч невеликі, та ми своєчасно сплачуємо.
Тож прошу, шановна редакціє, надрукуйте мій лист. Можливо, прочитавши його, пробудиться відповідальність у чиновників та зміни відбудуться. В кращу сторону. Для нас.
Феодосій КОНДРАЦЬКИЙ,
пенсіонер, с.Синівці.
Від редакції: 20 серпня ми звернулися за коментарем до начальника Лановецького відділення ВАТ “Укртелеком” Віктора Кушніра, котрий повідомив, що на 21-22 серпня у працівників місцевого цеху електрозв’язку заплановано виїзд у с.Синівці з метою з’ясування несправностей мереж та усунення їх. Однак зауважує, що техніка радіовузлів уже безнадійно застаріла, настільки, що й запчастини подекуди ніде взяти. За його словами, жодної модернізації чи бодай ґрунтовного ремонту радіомереж не передбачається взагалі, оскільки дротовий радіозв’язок сьогодні є вкрай нерентабельним – у селах працюють від сили 5-6 радіоточок. Тож вважає, що, на жаль, незабаром дротове радіомовлення може зникнути взагалі. Подібні рішення, звісно ж, не приймаються на місцях, а поки що працівники “Укртелекому” намагатимуться зробити усе від них залежне, аби зберегти радіо на селі.
