Хіба ж могли таке ми знати,
Що війна прийде у наш дім?
Жили у дружбі з руським братом,
Хліба й достатку було всім.
Одна на всіх була країна,
Родина, друзі і сім’я.
Одні пісні разом співали,
Були брати і кумов’я.
Не заважали нам кордони,
Всяк міг бувати, де хотів.
Та недовіра й забобони
Були ще з прадідів-дідів.
Тепер громить той брат на сході,
Зубами клацає броня,
І гинуть діти, сини Божі,
Стогне й здригається земля.
З обох сторін батьки хоронять
Своїх соколиків-синів.
І сивина лягла на скронях
Дочок, сестер і матерів.
Мужі великі і вельможі,
Не обіцяйте – щось робіть,
Та не ховайтеся в сторожі,
Пишіть закони і творіть.
В ваших руках – влада і сила,
Щоб два народи примирити.
Нехай не гинуть наші діти,
А мають щастя в мирі жити.
Автор: Людмила КОЛЕСНИК.
м.Ланівці
