В двадцять першому столітті,
У гіркий двадцятий рік
Розгулявсь по всьому світі
Дев'ятнадцятий ковід.
В океані і на суші,
В атмосфері, словом, скрізь
Він землян бездумно душить,
Ненаситно кисень їсть.
Хто не винен, хто повинен,
Всіх тримав у віжках,
І пакує в домовини
У бризентових мішках.
Не такий вже він ПРОПАСНИК,
Аби здихатись могли,
Хоч зірвали з нього маску
І корону з голови.
Світ в молитвах, світ тривожний,
Світ йому городить тин.
Світ рятується, як може,
Вся планета -- карантин.
Тільки нас лихий поплутав:
Знову змова і обман,
Нашу голову окутав
Вісімнадцятий туман.
Інтернетські фейки-лайки
Не добавлять нам проблем.
Ми в прокльони, лайки-сварки
Всю заразу заберем.
Солов'їній і прекрасній
Додамо нових фразем.
"Шо стоїш, ХОЛЕРА ясна?
Абись став уже ПРАВЦЕМ!"
Настя скаже, як удасться,
Не буде шукати слів:
"Щоб тебе напала ТРЯСЦЯ!
На язик тобі -- ТІПУН!"
А оце почулось з ганку,
Як знервований сусід
Вже когось там ганив зранку:
"Щоб тебе здушив КОВІД!.."
Знищим вірус, безумовно,
В тому сумнівів нема.
Хай лишається лиш в мові
Як холера і чума.
Володимир ДОВГАЛЮК. с.Кутиски.
Листопад 2020 р.
