По-справжньому весняним настроєм і вже нарешті теплом вітатиме п’ятий день квітня одного із своїх іменинників — Осипу Амброзовичу Гасюку виповниться 70 років.
У долі цього чоловіка весна — це особлива пора. Осип Амброзович — знаний досвідчений хлібороб, весняний день якого увесь рік годує. І не тільки весняний, і не тільки його сім’ю: праця аграрія потрібна людству, як ніяка інша будь-якої пори року і без вихідних та свят. Нерідко — зі сходом сонця і далеко за північ.
Осип Гасюк народився 5 квітня 1951 року в селі Кошляки Підволочиського району у селянській сім’ї. Його батьки — з діда-прадіда хлібороби, любов до землі прищепили й своєму наймолодшому синові.
Закінчив Бучацький радгосп-технікум (1970) та Львівський зооветеринарний інститут (1978). Із 1970-го по 1980 роки працював у колгоспі «Перше травня» Підволочиського району на посадах ветеринарного фельдшера та головного зоотехніка. У 1980 році був направлений на Лановеччину на посаду заступника начальника управління сільського господарства по кормах. З 1981 року працював головою в колгоспах нашого району. З 29 грудня 1985 року очолив сільськогосподарське підприємство в Борсуках.
Осип Гасюк був депутатом Лановецької районної ради та Тернопільської обласної ради декількох скликань. Кавалер трьох орденів «За заслуги» (2001, 2008, 2011), нагороджений орденами «Знак Пошани» (1991) та князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2008). У 2003 році удостоєний звання Заслужений працівник сільського господарства України. Окрім державних нагород, у 2016 р. став лауреатом обласного конкурсу «Людина року», відзначений церковними нагородами, зокрема, Благословенною Грамотою (2013), Орденом Христа Спасителя (2016), численними подяками за благодійність.
Осипа Амброзовича знають як чоловіка настрою, з твердим характером, який не терпить ледарів і брехунів, злодіїв і паразитів, підлабузників і зрадників. Разом з тим, цей чоловік не обділений почуттям гумору, він щирий і сердечний християнин, великий жертводавець, меценат і благодійник. Ще жоден, хто звертався до нього по допомогу, не вийшов з кабінету без вирішення проблеми — не відмовить нікому: чи на лікування, чи для покращення інфраструктури сіл і міста, де орендує землю, чи на інші потреби. Чимало турбот доставляла і громадська діяльність; іноді доводилося багато чим жертвувати, аби і господарство втримати в розпал розвалу колгоспів. Та й сьогодні хліборобський бізнес — не така вже й проста справа, бо залежна від економічної стабільності у державі. Свої правила аграріям ще й постійно диктують погода і ринок.
Щоб знати й правильно застосовувати новітні технології у галузі тваринництва й рослинництва, необхідні відповідні знання, а керівник «Горині» — довіряє друкованому слову, читає багато книг і тематичної літератури. Любить також поезію, цікавиться матеріалами й новинами місцевої преси. Часто відвідує недільні богослужіння, буває в храмі й у свята. В агрофірмі започаткував традицію розпочинати жнива з молитви. І щороку священники сіл, де орендує землю «Горинь», 12 липня, на свято Петра і Павла, освячують техніку, благословляють працівників на благополучний збір урожаю, а місцеві аматори сцени організовують хліборобам концерт. Вітають їх добрим словоспівом і в професійне свято — День працівників сільського господарства та за будь-якої іншої нагоди.
Професійний ювілей — 35 років біля керма «Горині» — це не менш значима подія у житті Осипа Гасюка. З року в рік агрофірма розширює свої потужності. Це одне з найбільших сільськогосподарських підприємств Тернопілля. А відтак — бюджетоутворююче на Лановеччині. Торік Осип Амброзович отримав спеціальну відзнаку як сумлінний платник податків. А за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток села Борсуки, де проживає керівник та знаходяться основні виробничі потужності агрофірми, Осипу Амброзовичу у переддень його 70-річного ювілею присвоєно звання “Почесний громадянин села Борсуки”. Нагрудний знак і посвідчення урочисто йому вручив голова Борсуківської громади Роман Кухарський.
Нині в обробітку ПСП а/ф «Горинь» — 7500 га орендованих земель у селах Борсуки, Синівці, Нападівка, Снігурівка, Великі Кусківці, Мала Снігурівка, Манево, Бережанка, Волиця, Малі Кусківці, Москалівка, Плиска, Гриньки, Козачки, Грибова, Татаринці, Борщівка і місті Ланівці. Голова агропідприємства вкладає кошти в розвиток і осучаснення своєї зразкової молочної й тваринницької ферм, в елеватори, у висококласну техніку. На території господарства чисто і зелено, створено всі умови для комфорту працівників. А керівник і відповідною зарплатою їх не обділяє. На полях ретельно слідкують за сівозміною, вчасно підживлюють рослини та вносять достатньо добрив у грунт, у тому числі й органічних.
Справи аграрні, щоденна копітка праця й робочі будні забирають багато часу. Але Осип Амброзович має надійний тил: домашній затишок пильнує дружина Володимира Євгенівна, з якою наступної весни зустрічатимуть золотий ювілей спільної долі. З 1995 року до батьківської аграрної справи долучився їхній єдиний син Борис. А вже два роки, як працює економістом і внук Степан, підтримуючи старших Гасюків в аграрному бізнесі. Дідусь для Степана та Андрія — беззаперечний авторитет, якого люблять, поважають і слухають, бо завжди знаходить з ними спільну мову. А в цьому році Гасюки прийняли у свою родину й Степанову дружину.
Поважний ювілей в Осипа Амброзовича — це не кількість весен, відколи народився. Це — заслужений невтомною працею авторитет і повага людей, це кількість весен, літ, осеней і зим, відколи любить ту справу, заради якої живе й щоденно клопочеться, любить близьких і все, що його оточує. А любити землю-годувальницю — діло непросте. Вона ж як дівиця — і примхлива, і вимоглива, і щедра, і плодовита. Як подбаєш — отак і маєш. За неї і боротися треба, і плоди вигідно реалізувати.
Нехай же Господь береже Вас, Осипе Амброзовичу, опікується й родиною, дарує Вам міцне здоров’я для щасливого й активного довголіття. Хай будуть наступні Ваші життєві весни багаті добрими справами, врожайністю полів, щедрістю ферм, людською вдячністю. Нехай праця Ваша і колективу агрофірми буде успішною. Родинного благополуччя Вам. Любові, радості, миру, добра.
Наталя ГАМЕРА.
