Ви лиш погляньте: наче диво в казці,
Клубками в'ється синій океан,
І сонечко мереживом квітчастим
Гаптує вранці витканий туман.
Дзвенить тихенько пожовтіле листя,
Росинками тремтить суха трава...
І лиш калина в пурпурнім намисті
Осінній ранок сумно зігріва.
Засоромилась запізніла квітка,
Над нею вдячно бджілка загула...
Он павутини ледь помітна нитка
В принишклім небі зрідка проплива.
В багрянім морі лиш сосна зелена.
І вітер вдаль курликання жене...
Ген зачепилось за верхівку клена
Прощальне літо бабине сумне...
Автор: Зінаїда ЯЦЮК.
с.Передмірка.
