Цю тему порушити мені підказала знайома, яка не так давно втратила чоловіка. Така картина разюче впадає в око і заставляє замислитися. А втім, все по порядку.
… До міського кладовища у Ланівцях не так просто дістатися. Коли ти молодий, здоровий, а ще маєш у користуванні власний автотранспорт – запросто, в іншому разі – скористатися послугами таксі (це не з дешевих задоволень для пенсіонерів) або шкандибай помаленьку. Бо відколи є це кладовище – нічим доїхати.
Отож, ви біля міського кладовища. Щойно ступили за ворота і вас зустріне… Ні, не бійтеся. Не покійник, а величезна купа різного непотребу: склянки, банки, пластикові пляшки, вицвілі вінки, зав’ялі квіти, ганчірки тощо. А декілька метрів від цього видовища полощеться на вітрі синьо-жовте знамено,біля якого захоронено трьох захисників, які віддали життя за нас там, на сході, на війні з російськими окупантами. Ну як вам? Це можна назвати пам’яттю про героїв? Звичайно, ні. Це наша зневага і байдужість до того, що коїться навколо. Можна припустити, що купі сміття – багато років, в іншому разі – згарище. Але тепер, коли є такі могили, зовсім не припустимо, тим більше, при вході до місця вічного спочинку.
Погодьтеся, що відвідати побратимів (та не тільки) приходять, приїжджають гості з інших регіонів. І що вони подумають про нас, про нашу культуру, вірніше – безкультур’я?
Звичайно, є в місті людина, яка відповідає за порядок на цвинтарі. Але хіба вона в змозі кожному, хто викидає непотріб з поховань своїх рідних і близьких, робити зауваження.
Попри застереження, що приносити пластикові квіти, вінки на могили – шкідливо для довкілля, нашим людям байдуже. Краще запалити свічку, помолитися і в такий спосіб пом’янути небіжчиків. А коли вже покладати ці «прикраси», то треба думати, як їх утилізовувати. Нашим людям треба розтлумачувати, що при вході на кладовище, тим паче неподалік могил воїнів-захисників, робити це неприпустимо. Потрібно розчистити сміттєзвалище, засипати піском чи землею і встановити попереджувальну табличку: «складати непотріб подалі від людського ока».
Рано чи пізно, бідні чи багаті, все одно відходимо у потойбічний світ. Але поки живі – пам’ятаймо, що культура сміття має бути і на кладовищі. Чи не так?
Автор: Анастасія ДІДЕНКО.
