Один рабин дуже пишався своєю вірою в Бога, увесь час повторюючи: “Я вірю у Господа”.
Раптом у місті, де він жив, трапилася повінь. Вода постійно прибувала. У дім рабина прийшли люди й сказали:
— Ми залишаємо це місце. Пішли з нами.
На що він відповів:
— Ні, я залишуся. Я вірю в Господа. Він врятує мене.
Вода продовжувала прибувати. До будинку підплив човен й люди, що сиділи в ньому, сказали:
— Тут є ще одне місце. Поїхали з нами, адже вода все прибуває.
Рабин відповів:
— Ні. Я вірю в Господа.
Човен поплив далі. Згодом приплив інший, але рабин відмовився сісти й у нього, продовжуючи вірити, що Бог спасе його.
Нарешті прилетів вертоліт, з якого крикнули:
— Агов, це твій останній шанс. Ми спустимо мотузку, аби ти зміг забратися сюди. Допомоги більше не буде.
Але рабин відмовився і на цей раз. Вода продовжувала прибувати, і він, звісно ж, потонув. Зустрівши на небі Бога, рабин запитав:
— Я так вірив у Тебе, Господи, чому Ти дозволив мені потонути?
Бог відповів йому:
— Я тричі намагався врятувати тебе: двічі за моєю волею до твого дому припливали човни, а потім я послав по тебе навіть вертоліт.
