Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав п`ять талантів, другому два таланти, іншому ж один — кожному за його можливостями. І відразу ж виїхав.
Той, хто отримав п`ять талантів, використав їх для справи і набув на них ще п`ять талантів. Так само вчинив і той, хто отримав два таланти, набувши на них ще два. Той же, хто отримав один, не побажав трудитися, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло господаря свого.
Після довгого часу повернувся господар рабів своїх і вимагав від них звіту. Той, хто отримав п`ять талантів, приніс ще п`ять і, підійшовши до нього, сказав: “Господарю, п`ять талантів ти дав мені; ось ще п`ять талантів, які я здобув на них”. Господар сказав йому: “Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого”.
Підійшов також і той, хто отримав два таланти, і сказав: “Господарю, два таланти дав ти мені; ось інші два таланти, що я здобув на них”. Господар сказав йому: “Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого”.
Підійшов і той, хто отримав один талант, і сказав: “Господарю! Я знав тебе, жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав, і тому, побоявшись, я пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє”. А господар сказав йому у відповідь: “Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться; а в того, хто не має, відніметься і те, що має. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну; там буде плач і скрегіт зубів”.
Ця притча означає: всі люди отримують від Господа різні дари, як-ось: життя, здоров`я, силу, душевні здібності, учення, дари Святого Духа, життєві блага тощо, щоб цими даруваннями служити Богу і ближнім. Усі ці дари Божі і розуміються у притчі як таланти. Бог же знає, скільки потрібно дати кожному за його здібностями, тому й отримують — хто більше, хто менше. Хто як скористався дарами Божими, в тому кожна людина має звітувати перед Господом при другому Його пришесті. Хто використав їх на користь собі й іншим, той дістане похвалу від Господа і вічні небесні радощі; а ліниві й байдужі люди будуть осуджені Господом на вічні страждання.
