Один монах старанно молився, прагнучи осягнути, що є пекло і рай. Однієї ночі йому наснилося, що кличе його Бог і підводить до дверей із надписом: “Пекло”.
Монах відкриває двері й бачить кімнату, посеред якої стоїть великий стіл, на ньому – чан зі смачною ароматною стравою. Навколо стола стоять люди, слабкі, стомлені, голодні… І в кожного в руці – велика ложка. З такою довгою ручкою, що зачерпнути їжу можна, але неможливо донести її до рота. – “Це є пекло”.
Потім Бог повів монаха до іншої кімнати, на дверях якої було написано: “Рай”. Монах бачить: та ж сама кімната, стіл, чан зі стравою та такі ж великі ложки в людей. Але люди зовсім інші – веселі, добрі, ситі.
“У чому ж різниця?” – питає монах. Бог відповів: “Різниця у тому, що в цій кімнаті люди навчилися своїми ложками годувати один одного…”
