Кожна людина має свій світ, свої переконання, власний кодекс і свою мораль. Все це є основою її вчинків. Є люди, які зручно вмостилися на своїх місцях, задовольняючи всі свої потреби, а інколи і примхи. Вони ховаються в скафандр-футляр байдужості, примітивності і безчуттєвості, і їм так добре. Тож жодних змін не хочуть. Я ж хочу повести мову про благодійність або просту людську небайдужість.
Волонтерство якось врапт увірвалось у наше життя й вже протягом кількох років міцно і впевнено тримає свою позицію і, схоже, не думає нівелюватись, приймати форму байдужості. Про волонтерську діяльність, благодійність чи спонсорів для армії і фронту, її роль у зміцненні обороноздатності країни говорити не треба. Сьогодні волонтерство все більше поширюється й на мирній території. Про цю пригоду мені довелось мимоволі почути від людини, яка неодноразово брала участь в подібних акціях.
“Під час обідньої перерви ми із дівчатами-співробітницями ходимо в супермаркет, що знаходиться неподалік. Зупиняємося біля каси, вибираючи одну з бабусь-пенсіонерок, що “отоварюється”. На око оцінюємо її покупки й спроможність власного гаманця, і коли вона вже наближається до каси, ми підходимо до неї, ще щось докладаємо у її кошик і мовчки розплачуємося замість неї.
Зазвичай, бабці довго не можуть зрозуміти, що сталося, а потім починають від радості плакати, ловити нас за руки, цілувати, дякувати нашим батькам, благословляючи наших дітей. Часто й нас доводять до непроханих сліз. Але яка полегкість наступає після цього на душі і не проходить кілька днів!”
Так, це велике благо для того, хто дає, і того, хто одержує.
Жінка продовжує: “А недавно я зайшла в аптеку з таким же наміром. Старенька вибирала для себе щось недороге, бо ж для пенсіонерки гроші регулюють цей вибір. Звісно, коли я заплатила за неї, її радості не було меж, а мені від цього приємно і світло на душі”.
Якось почула, що в деяких супермаркетах обладнують благодійну поличку чи куточок, куди небайдужі люди можуть покласти будь-який куплений товар, де кожен, хто потребує, зможе взяти усе необхідне. До речі, в церкві зараз збільшилась кількість жертводавців, котрі не бажають озвучувати своє ім’я. Чи ж це не прояв благородності й добропорядності?
Таке життя настало: кругом є свій негатив, але й позитив при цьому. І от мудрі вчать, що у всьому, через що ми проходимо, треба зуміти знайти ясну акварель, вона скрасить наше життя, навчить все бачити по-доброму, по-людському, з оглядкою на правду.
Прикладів небайдужості, добра, які свідчать про людську гідність, можна наводити багато, бо, як кажуть у народі, рука даючого ніколи не збідніє.
Автор: О.ПРИЙМАК.
с.Москалівка.
