Коли у світі та Україні ширилась безжальна епідемія невідомого досі коронавірусу, наша влада, як завжди, запізно спохопившись, почала реагувати. Першими довелось протидіяти неготовим, беззахисним медикам. Чомусь вони нагадували червоноармійців, мобілізованих на Західній Україні весною 1944 року, яких зразу ж відправляли у бій здобувати собі зброю. Зараз умовно спокійніше, бо втрутилась громадськість, волонтери.
В такий неспокійний час у напруженому стані працює колектив медичних працівників амбулаторії загальної практики сімейної медицини Борсуківської сільської ради. Лікарі разом із середнім та молодшим медперсоналом (всього їх 8) проводять профілактичні роботи, спілкуються з пацієнтами у телефонному режимі, дають рекомендації та виписують рецепти, а якщо потрібно, то обстежують хворих.
Ще у селі є служби, про які у цей непростий період майже не згадують. Наприклад, про тор-гівельних працівників. У маркеті районного споживчого товариства «ТЕКО» позмінно обслуговують населення продавчині Тетяна Хаблюк, Вікторія Федоришина, Лілія Ящук та Катерина Коцюрба, а в продовольчому магазині підприєм-ця Ю.Оболончика – Світлана Ткачук та Наталія Смосюк. Дотримуються умов карантину, забезпечені в достатній кількості дезінфікуючими засобами, тож регулярно ретельно освіжають приміщення, обслуговують покупців у захисних масках і рукавичках. Необхідний набір харчових продуктів без затримки доставляють та щоразу поповнюють новими. Необхідні санітарно-гігієнічні засоби, вироби хімічної промисловості пропонують сільчанам продавчині магазину підприємців Гуштиків Наталя Сидорук і Тетяна Ратушко. Окрім цього, працівники торгівельних закладів роз’яс-нюють покупцям правила дотримання карантину, не дозволяють заходити без захисних масок.
Майже кожна сім’я у селі не обходиться без послуг відділення поштового зв’язку, особливо сьогодні. Пенсії, газети та журнали, листи, посилки кілька разів на тиждень доставляє в домівки односельчан ветеран зв’язку Галина Босак.
Літніх жителів двічі на тиждень навідують працівниці соціальної сфери – Лариса Гонта та Зоя Бондарук, яких у народі називають сестрами милосердя. Вони купують продукти харчування, речі повсякденного вжитку, допомагають по госпо-дарству та теплим, добрим словом покра-щують настрій своїм підопічним.
З початку епідемії сільські вулиці притихли, лише інколи з’являються поодинокі перехожі. Але селяни не сидять у хатах, бо весняна пора кличе в поле, на городи, в садок. Не маючи можливості журитися, як містяни, котрі не знають де себе подіти, вони трудяться, адже готують фундамент для майбутнього врожаю.
Віриться, що все буде гаразд, коли в перших рядах у боротьбі з загрозою здоров’ю стоять відпо-відальні, з доброю душею, відданні своїй справі люди.
Автор: Григорій ВОЛЯНЮК.
c.Борсуки.
