Більше десятка років молодий, повний ідей і креативу підприємець Роман Кухарський вкладає у свою маленьку батьківщину — село Снігурівку не лише кошти, а частинку душі, серця. Прагне, щоб односельці жили і трудилися на рідній землі, не залишали сім’ї та в пошуках роботи не їхали за кордон. Бере участь у різноманітних грантових проектах, перемагає і втілює задуми в життя. Влітку Роман виграв грант на будівництво міні-пекарні — три тисячі доларів на придбання обладнання для неї.
Міні-пекарня в Снігурівці — це реально
Один успішний проект став для Романа поштовхом для реалізації іншого. Разом з дівчатами-переселенками, що проживали на той час у Тернополі (2017 р.), виграли 25 тис. грн на будівництво дитячого майданчика у Снігурівці. Ще стільки ж коштів з орендарем ставків Іваном Алляним вклали у добру справу й успішно реалізували проект. Після цього снігурівчанина почали запрошувати на різноманітні семінари, де активні підприємці ділилися досвідом роботи, планами і задумами щодо того, як вийти на більші ринки. На одній з таких зустрічей міжнародна організація мікропідприємництва залучала до участі в грантах людей, які хотіли розширити власний бізнес і створювати нові робочі місця на селі. Єдина умова — це мало бути пов’язано з бізнесом, яким займається підприємець. Оскільки Роман на той час уже мав три магазини, де реалізовував хліб, тому загорівся бажанням створити міні-пекарню.
Два дні навчань, три тижні роботи над бізнес-проектом, успішний захист і перемога (липень 2018 р.). Як результат — новеньке обладнання для міні-пекарні вартістю три тисячі доларів (кошти німецького банку). За них придбав електропіч на 210 буханок хліба, тістоміс, ваги. Залишилось діло за малим — облаштувати приміщення, найняти працівників, випікати смачний і запашний хліб та булочки на будь-який смак. На це підприємець планує потратити всього декілька місяців. Щодо рецептури хлібобулочних виробів і асортименту — ще не визначився, але точно знає, що хліб за авторським рецептом його бабусі, яким так у дитинстві любив смакувати, обов’язково буде на полицях магазинів.
Пішли назустріч своєму односельцю і власники майнових паїв, які погодилися продати приміщення колишнього колгоспу за мінімальну ціну. Бо ж в їхніх інтересах, щоб село розвивалось, надходили податки у бюджет, а креатив і прагнення односельця їм імпонує. Більше того, звернулися до нього з проханням облаштувати млин. Наразі підприємець активно вивчає це питання, тож на черзі — реалізація ще й цього проекту, який обійдеться снігурівчанину майже у 200 тис.грн.
Все базується на взаєморозумінні, довірі, чесності
З дитинства хлопець був загартований працею. З четвертого класу разом з батьком і бабусями їздив на Хмельниччину продавати розсаду капусти, а в сезон свіжих овочів (восени) — возили по західній Україні картоплю, моркву, червоний буряк. Тож ціну копійки знає.
Ще студентом почав будувати кар’єру підприємця. Влаштувався працювати монтажником металопластикових вікон. Роботу виконував якісно, тож з’явилися постійні клієнти. На п’ятому курсі у нього було вже декілька найманих працівників. По закінченню університету, почав активно займатися підприємницькою діяльністю. Відкрив магазин у рідному селі, невеличкий бар із дискотекою, згодом ще два магазини у Манево і М.Снігурівці. Це так, для комфорту місцевих мешканців, адже основну частину прибутків отримує від інших видів діяльності. Зокрема, займається монтуванням натяжних стель, будівельним рештуванням (виготовляють у Снігурівці, здають в оренду і продають), виїзними атракціонами, у власності декілька біг-бордів, орендує в селі ставок (за новітнім методом вирощує зарибок білого амура, товстолоба, коропа) і 15 гектарів землі.
Енергії у креативного підприємця — через край, всюди встигає. Цікавлюся, чи є у нього вільний час та чи отримує задоволення від своєї роботи. На що отримую чітку відповідь: «Ось це постійне встигання приносить мені велике задоволення. Люблю те, чим займаюсь. Намагаюся планувати роботу так, щоб залишилось місце й для хобі. Люблю полювати і кататись на лижах, займаюсь водними видами спорту».
Запорукою успішного бізнесу, як відомо, є хороші працівники, злагоджена команда, на яку можна розраховувати будь-яких ситуаціях. Романові з цим пощастило. Він довіряє своїм працівникам, знаходить з ними порозуміння, жартома називає «універсалами». Чому так? Бо вміють робити усе: сьогодні вікна монтують, натягують стелі, завтра — займаються годівлею риби чи сіють у полі, працюють на атракціонах чи виконують будь-які інші доручення. Усі працівники підприємця — снігурівчани. І це для нього принципово — забезпечувати роботою сільських людей, щоб не їхали за кордон.
Співрозмовник мріє, щоб його село було маленьким райським куточком, куди хочеться повертатися знову і знову. Важко уявити собі, що у сільській глибинці може бути сучасна сауна з міні-басейном чи зал для урочистих подій на 200 чоловік. У Снігурівці це є. Він викупив другий поверх колишнього торгового центру, та ще одну зі своїх мрій втілив у життя. А щоб активізувати молодь, у 2007 році організував футбольну команду, якої до тих пір ніколи й не було. Став її спонсором. Тоді мав палке бажання — завоювати першість у районі. Успіх прийшов до футболістів у 2012-му.
Сьогодні Роман Кухарський успішний підприємець, міцно стоїть на ногах. Власним прикладом спростовує думку, мовляв, щоб стати підприємцем, потрібно мати стартовий капітал. Він вважає по-іншому. Перш за все, потрібно ставити ціль, впевнено рухатися до неї, а ще — починати з малого і крокувати до великого, вірити у власні сили, не опускати руки перед труднощами, тоді усе буде вдаватись.
