Напередодні Великодня відома просвітянка, ветеран освітянської ниви Є.І.Новосад отримала свою нову книгу «Вербовий цвіт». Назва символічна, пов’язана із весною, плакучою вербою, що розрослася біля пам’ятника Т.Шевченкові у центрі Вербівця, синами та дочками цього багатого на історію, традиції й досягнення села. Історико-краєзнавчий нарис приурочений 555-річчю першої писемної згадки про Вербовець, 200-річчю храму св.Миколая-чудотворця та 180-річчю вербовецької школи.
Євгенія Іванівна – одна із тих краєзнавців району, яка у 2005 р. видала першу книгу «Вербовець», де на основі архівних даних, спогадів розповіла про історію свого села, пережиті трагічні й славні віхи його розвитку. Друга її книга була про історію місцевої школи, якій, працюючи педагогом, віддала роки наполегливої, самовідданої творчої праці.
У «Вербовому цвіті» – одинадцять розділів. У них – тематика історії села, трагічних і славних її сторінок, у які вкраплено чимало нових архівних матеріалів; духовні основи і праця освітян; розповіді про тих земляків, котрі працею, гідним життям заслужили повагу й славу як в Україні, так і за її межами, зокрема і на ниві «красного письменства», художнього, музичного мистецтва. Володимир Андрійчук, Анатолій Барвінський, Володимир Лотоцький, Яків Смолій, Василь Гаргула, Валентина Коберник, Григорій Штонь, Антон Середницький, Олег Дробоцький… – вербівчани, про яких варто знати. Тут списки мешканців села, які загинули на фронтах Другої світової війни; вислані на спецпоселення за політичні, релігійні переконання; загинули за незалежність України, були депортовані з батьківських земель на території Польщі і поселилися в селі; згадано сім’ї жителів-євреїв.
Знаходимо в книзі оцінку успішного й болючих етапів розвитку Вербівця, коли непродумана політика і діяльність влади приводила до занепаду. Авторка, яка завжди була серед людей, добре знає можливості та реальні справи, духовну сутність, моральні принципи своїх колег, друзів, колишніх випускників – тих, хто живе поруч і ходить рідними вербовецькими вулицями, й тих, хто покинув рідне гніздо, але черпає наснагу із свого родового джерела. Непрості долі багатьох з них. І так щиро, світло написала авторка про тих гідних вербівчан, що радієш: “які гарні наші співвітчизники – завдяки їм буде зміцнюватися, зростати сила нашої держави!”
Книга містить чимало ілюстрацій – світлин з минулих літ і сучасних. Розповіді прикрашені поетичним словом поважних авторів Михайла Гука, Степана Лисого, Ніни Долинської, Леоніда Середницького, а також юної Олександри Мудрак. Джерело життя села б’є потужно, не замулюється завдяки таким ентузіастам і невтомним діячам, як Є.І.Новосад, і вербовий цвіт розлітається по всьому світі, щоб утверджувати українську гідність та славу.
Хочемо вірити, що вихід у світ чергової книги літописця Вербівця стане новим поштовхом для багатьох краєзнавців району, бо чи в Білозірці, чи в Борсуках, чи в Якимівцях, чи в Лопушному, чи в інших селах Лановеччини є чимало матеріалів про історію, людей. Тож повертаймо історичну пам’ять, поки живуть сучасники непростих подій і трагедій минулого!
Автор: Марія РОМАНЧУК.
