Спитала я в бабусі: "Як ви жили
В той час, коли глумилася війна?"
Бабуся тихо голову схилила:
"Так жили всі, не тільки я одна..."
"А як стрічали ви Різдво й Великдень?
Чи слухали весною солов'я?"
В бабусі очі, наче небо, дивні:
"Коли співав, то слухала і я..."
"Ви сіяли і жали, будували,
Але вдовина хустка гнула вас..."
"А ми уже й тоді тебе чекали...
І вірили, що прийде кращий час".
Як мало щастя звідала бабуся!
Та й нам жорстоко шкіриться війна.
В небесні очі внучки подивлюся –
Що скажу, як колись спита вона?
Автор: Зінаїда ЯЦЮК.
с.Передмірка.
