Що відомо:
* Він заступився за дівчину і отримав кілька ударів ногами в голову.
* Обвинувачені вийшли на свободу по амністії, а герой війни помер за півроку до народження власної дитини.
* Тепер маленький Назарчик ніколи не побачить тата.
* Рідні вирішили відновити справедливість та подали апеляцію.
* 16 вересня її розглянули у Хмельницькому апеляційному суді.
Олександр Цюх більше року воював на Донбасі, тричі горів у танку, отримав контузію. Повернувся додому з пекла війни. Життя у нього відібрали на мирній і рідній Лановеччині Тернопільської області. Сталося це у червні 2017-го на зупинці громадського транспорту поблизу села Якимівці. Сашка побили четверо молодиків. Чоловік потрапив в реанімаційне відділення Лановецької лікарні з діагнозом «відкрита черепно-мозкова травма, забій склепіння головного мозку з епідуральною та субдуральними гематомами справа, перелом склепіння та основи черепа справа». Медики оцінили його стан, як стабільно важкий. Очільник тернопільської поліції Олександр Богомол тоді повідомив, що АТОвець заступився за дівчину. З іншого боку було четверо хлопців. Свідки кажуть, що били всі. Коли потерпілий вже лежав, один з нападників наніс йому удар ногою по голові.
За побиття Олександра судили чотирьох мешканців Ланівців: Михайла Гінду, Миколу Загаєвського, Віталія Замойського і Вадима Скакуна. Обвинуваченим інкримінували правопорушення, передбачене частиною 2 статті 296 Кримінального Кодексу України. Це хуліганство, вчинене групою осіб. Усім, хто свого часу покалічив АТОвця, загрожувало до 5 років ув’язнення. Однак, згідно з вироком Лановецького райсуду від 30 січня, вони отримали різні терміни обмеження волі. Проте покарання не відбуватимуть, адже потрапили під закон “Про амністію”. Під час судів Сашко проходив лікування. Травми не пройшли повз. У чоловіка почалися епілептичні напади. Взимку 2019 року 32-річний Сашко Цюх помер, так і не дочекавшись народження свого первістка. Малюк з’явився на світ 28 серпня з вагою 3 330 грамів та зростом 54 сантиметри.
Після смерті сина батьки Сашка вирішили відновити справедливість і боротися до кінця. Вони подали апеляцію, адже Лановецький районний суд своїм рішенням фактично звільнив від покарання нападників. 16 вересня, її розглянули у Хмельницькому апеляційному суді.
На суд з’явилися всі обвинувачені, тато Сашка Цюха, захисники по справі та прокурор. Були і побратими, з якими Олександр служив на Сході. Потерпілий, батько Олександра Цюха, та його захисник просили скасувати рішення першої інстанції та направити справу на повторний розгляд. Слухала її колегія суддів.
Вони зачитали вирок попередньої інстанції. З нього стали відомі деталі даної справи. “Обвинувачені зупинилися на автодорозі поблизу зупинки громадського транспорту. На ній перебували неповнолітні свідки і потерпілий. Дівчині потерпілого обвинувачені запропонували проїхати з ними для спільних розваг. Коли та відмовила, почали ображати її нецензурною лайкою. Олександр Цюх намагався словесно заспокоїти чоловіків. Внаслідок отримав образи в свою адресу, а коли чоловік вийшов із свого авто, його почали бити руками в різні частини тіла. Далі збили його з ніг і продовжували удари руками і ногами в область голови…”, – йшлося у вироку.
Крім цього, за показами свідків, один із обвинувачених бігав з гранатою в руках і обіцяв її підірвати. Під час слідства було встановлено, що граната була навчальною.
У ході розгляду судді знайшли ряд невідповідностей по справі. Багато запитань було до прокурора. Як з’ясувалося, під час слухання справи в першій інстанції на суд навіть не запрошували лікаря, який надавав медичний висновок.
В кваліфікації злочину було допущено купу помилок. На жодне запитання суддів державний обвинувач не зміг чітко відповісти. Він також, як і сторона обвинувачення, не погоджував скаргу потерпілих.
Один із суддів звернув увагу на некомпетентність в дослідженні доказів по справі та запитав: “Чому в суд не викликався експерт для пояснення свого висновку, до якого виникає маса питань?”. На що прокурор відповів, що “про це не просили сторони по справі”.
Суддя зазначив, що в даному питанні прокуратура самоусунулася від своїх прямих обов’язків. А кваліфікація дій, як не умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, не відповідає дійсності.
Жоден із обвинувачених під час суду свою провину не визнав. Вони категорично заперечували скаргу потерпілих та просили не повертати справу на повторний розгляд.
Один із обвинувачених, а саме Віталій Замойський, протягом усього засідання висловлював відкриту неповагу до суду. Постійно говорив та нецензурною лексикою коментував все, що відбувалося в ході слухання. За це йому робили неодноразово зауваження. Також з’ясувалося, що жоден із обвинувачених наразі не компенсував моральну та матеріальну шкоду потерпілим, яку їх зобов’язали сплатити рішенням першої інстанції.
Батько Сашка Цюха звернувся до суддів з проханням об’єктивно вирішити справу.
– Я розумію, що в них усіх є діти. В мого сина теж є тепер синочок, якого він ніколи не побачить. А Назарчик не знатиме тата. Я хочу, щоб винні у смерті моєї дитини відповіли перед законом, – сказав Василь Цюх.
В нарадчій кімнаті судді ухвалили задовольнити скаргу потерпілого Цюха та його адвоката та відправити справу на новий розгляд у суді першої інстанції. Ухвала апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Після суду Василь Цюх зі сльозами на очах розповів журналістам vsim.ua, яким був його Сашко. У мене два сина і обоє воювали на Сході. Вони моя гордість. Сашко служив у Десні. “Потім працював таксистом у Тернополі. Під час призову пішов служити на Донбас. Був на першій лінії. Там отримав контузію. Після повернення знову пішов працювати таксистом. Він був дуже добрий, мужній, був нашою опорою. Таня була його дівчиною. Коли на них напали ці хлопці, він просто захищав її. Інакше не міг. Після того побиття він через кілька днів впав у кому. Був у ній 12 днів. Потім лікувався довго, йому поставили пластину в голову. Виписався з лікарні і вони з Танею побралися. У них мав з’явитися син. Сашко був дуже щасливий, а незабаром йому стало гірше. І в лютому мого синочка не стало”, – розповів батько.
Також Василь Цюх зазначив, що дуже вдячний суддям за неупередженість. І додав, що сподівається на об’єктивність тернопільського суду.
Автор: Галина БІЛЕЦЬКА.
