Мистецький світ такий неозорий і цікавий: різні стилі, напрямки, техніки… Одна з них зацікавила юнака з Михайлівки Івана Джиджору. Його захоплення – малюнок простим олівцем на папері. Цю техніку чотири роки тому почав опановувати самотужки. Відтоді свій вільний час присвячує улюбленому заняттю. У творчому доробку юного художника ще небагато робіт, але кожна з них виконана майстерно, з любов’ю і глибоким змістом.
Малювати Іван Джиджора любив змалку. Першу свою серйозну роботу «Гайдамаки» виконав на шкільну виставку. Але малюнки фарбами його не вражали, тому повністю відмовився від цього виду творчості.
Навчаючись в 11-му класі, опанував техніку малюнка простим олівцем. Це стало його чи не єдиним хобі. Уже четвертий рік успішно працює в оригінальному напрямку. До вподоби історична і біблійна тематика. Що саме малювати, відчуває внутрішньо. Має книги видатних художників Альбрехта Дюрера і Рафаеля Санті, де можна знайти фото кращих робіт; також допомагає інтернет. Роздруковує ілюстрацію, бере в руки простий олівець, ватман і починає творити. З великою реаліс-тичністю і точністю змальовує портрети видатних історичних постатей, героїв фільмів, святих із Біблії.
Коли Іван малює, в приміщенні має панувати тиша. Є ще одна особливість – він не показує своє творіння, поки не завершить роботу над ним. А тоді чекає від рідних справедливої критики. Як правило, отримує лише схвальні відгуки і захоплення.
У творчому доробку хлопця поки що близько десяти робіт, але кожна по-своєму унікальна і, на мій погляд, досконала. Найскладніші – «Останній день Помпеї» і «Козаки пишуть лист Султану» малював більше місяця.
Улюбленому заняттю юнак приділяє весь свій вільний час. Щоправда, сьогодні його дуже мало, адже на перше місце ставить навчання в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім.Тараса Шевченка (ІІІ курс). В майбутньому мріє стати вчителем історії. До речі, друзі часто говорять, що він обрав не той фах і пророкують велике майбутнє в галузі мистецтва. А з ініціативи викладачки Ірини Скакальської в академії незабаром планують організувати виставку робіт Івана. Звісно, йому це приємно. Однак відверто зізнається, що це лише хобі для душі.
Іван із братом Володимиром виховується у сім’ї священика (батько о.Іван – настоятель храму у Загірцях). Приїхала сім’я Джиджорів на Лановеччину з Підгаєцького району (с.Голгоча). Свого часу о.Іван закінчив Теребовлянське культосвітнє училище, працював у культурі. Згодом залишив роботу і почав їздити у монастирі, а коли відчув покликання до священства, вступив у Волинську семінарію і став душпастирем.
Змалку о.Іван і пані Ольга намагалися прищепити християнські чесноти хлопцям, виховати добрими і щирими. Сьогодні обидва сини – гордість сім’ї Джиджорів. Навчаються на державній формі, отримують підвищену стипендію, тішать своїми здобутками.
Найбільше успіхам Івана-молодшого радіє дідусь Василь Яремко – художник, скульптор, реставратор, який також самотужки опановував малярське мистецтво. Свого часу розписав у Голгочі місцевий храм та іконостас. Ази тонкої справи передав онукові: навчив правильно розкреслювати і збільшувати масштаб, «грати» тінями. Сьогодні у них з дідусем є чимало творчих планів, серед яких – написати ікону, а ще – пейзаж на тему природи.
Автор: Олеся МЕЛЬНИЧУК.
