До знайомства з Оленою в Руслана був чималий багаж життєвого досвіду – переважало негативне, а не приємне. У шестирічного хлопчика на очах трапилася жахлива дорожньо-транспортна пригода: на тротуарі легковик збив батька. Той миттєво встиг відштовхнути сина вбік. До приїзду швидкої – помер. Не дай Бог таке побачити. Психологічна травма на все життя осіла в серці Руслана. Мати робила все можливе і неможливе, щоб допомогти дитині не здригатися під час сну: водила до лікарів і навіть до ворожок. З роками біль трохи згас, але не назовсім.
Тамара всю любов віддавала єдиному синові. Закінчив школу, здобув вищу освіту. Допомогла влаштуватися на роботу. Там він познайомився із співробітницею. Таня – симпатична дівчина, розумна. Зустрічалися рік-другий. Мати порадила одружитися уже дорослому сину. І як він міг не послухатися?
Раділа синовому щастю, а коли народився онук – не передати того, що коїлося у її серці. І вночі вставала до Сашка, щоб діти поспали, і гуляти вивозила, і суміші для харчування готувала. Віддавала усю себе сім’ї Русланчика (так його завжди називала, хоч той сердився). Але з роками в сина траплялися нервові розлади, іноді ставав агресивним, то скутим і замкнутим.
Сашко на той час уже навчався у шостому класі. Таня, забравши сина, пішла від них. Не змогла чи не захотіла жити з Русланом. Невдовзі вдруге вийшла заміж.
Ще один помітний слід зарубцювався на серці чоловіка. Щоб якось відгородитись від життєвих перипетій, і мама, і син вирішили назавжди залишити це велике місто, з яким пов’язано стільки негативного. Поселилися в домі, де проживала Тамарина мати. Відкрили невеликий бізнес.
Для Руслана почалося все спочатку. Як завжди, головну роль відігравала мати. Підшукала дівчину-продавця, яка згодом стала його дружиною. Спільно вели бізнес, придбали окремий будинок. Олена – жінка хазяйновита, скрізь лад, особливо любила квіти, вазони. Кожен, хто проходив повз обійстя цих людей, зупинявся і милувався красою. Правда, одна біда в них – не було дітей. Але змирилися. Працювали зранку до пізна, Руслан їздив по товари, на допомогу взяли ще одного працівника.
Бізнес процвітав, усе було гаразд, але в чоловіка погіршувалося здоров’я. Більше займалася підприємницькою діяльністю Олена. Десяток літ вони були разом. Але одного спекотного літнього дня в Руслана стався серцевий напад, його не стало.
Першою, як розділити спільне майно, виступила Тамара. За короткий проміжок часу вона намагалася позбавити теперішню невістку майже всього. Мовляв, вона вкладала кошти. Та, крім бажання, є й закон. Тамара воліла подарувати дім онукові, хоч певна частка належала Олені. Та не стала вона судитися. Залишила так, як хотіла свекруха. Забрала свої речі і перейшла жити до батьків. Правда, їй дісталася крамничка. Не сварилася, не судилася. Така Олена – сильна, горда. Потихеньку вела бізнес.
Через декілька років приглянулася молодому одинокому чоло-вікові. Познайомилася на гуртовні, коли обоє приїхали за товаром. Зійшлися, купили квартиру. А найбільшою радістю стало народження синочка, якого так довго чекала Олена. Вона тепер найщасливіша у світі жінка, пречудова матуся. Тішиться уже першими кроками свого ангелятка. Більше їй нічого не треба.
Автор: Анастасія ДІДЕНКО.