У березні минулого року на Лановеччині успішно стартував проект «Школа чарівництва – благодійний тортик». Його мета – подарувати дітям з числа соціально незахищеної категорії у їхній день народження справжнє свято – побалувати смачним тортиком чи ароматними тістечками, створити гарний настрій, що запам’ятається надовго. До участі в проекті долучилися шестеро майстрів кондитерської справи з району – ланівчанки Наталія Павлюс, Іванна Ящук, Марія Гінда, верещаківчанки Оксана Шмир, Тетяна Шмир, Каріна Колеснік з Козачок. Їхніми вмілими руками за рік випечено і красиво оздоблено 46 солодких дарунків для дітей. Самі ж чарівниці кажуть, що роблять добрі справи не заради похвали чи реклами, а щоб дитячі оченята у день іменин випромінювали щастя. Своєю благодійністю вони хочуть робити світ добрішим, відкривати серця назустріч милосердю. І якщо бодай одна дитина стала щасливіша, значить їхня праця не марна.
На шпальтах районки ми неодноразово публікували фото учасників проекту з подарованими тортиками. А сьогодні хочемо розповісти про кондитерів, які стали справжніми чарівницями для десятків маленьких краян. Отож, знайомтесь:
Це перший благодійний проект у житті Каріни. До участі у ньому запросила директор РЦСССДМ Світлана Юзюк. Не роздумуючи, молода майстриня погодилася. Кондитерські здібності розкрила в собі випадково: якось в Інтернеті побачила красиво оформлені торти, і їй стало цікаво, як таке можна зробити, бо на перший погляд здавалось чимось неосяжним. Виявилося, що все під силу. В період відпустки по догляду за дитиною почала активно вивчати ази кондитерства, яке зі звичайного хобі переросло у справу всього життя. Найбільше жінка любить експериментувати, балувати рідних. 3-річний синочок Дениско обожнює кекси і кейк-попси. Інколи допомагає їх робити.
– Цей проект дає мені крила, більше снаги і сил працювати, удосконалюватися, віру в те, що світ не без добрих людей, однією з яких є і я. А ще – отримую справжнє задоволення, адже можу додати у дитяче свято трішки солодких ноток, – ділиться враженнями від проекту Каріна.
Наталія у кондитерській справі п’ять років. За цей час стала справжнім професіоналом, її випічка до вподоби навіть найвибагливішим гурманам, а звичайне хобі стало найулюбленішою справою. Сотні зі смаком оформлених тортів стали окрасою різних бенкетів. А два роки тому майстриня почала готувати десерти і тістечка та оформляти святкові фуршетні столи. Кожен торт – індивідуальний, бо вкладає у його приготування частинку своєї душі і любов. Однак, серед кращих своїх творінь виділяє двоповерховий торт «Карпати» вагою 5 кг, під час оформлення якого хотіла передати красу гір та гірських потічків. Його подарувала людині, з якою вперше піднялася на Говерлу і Синяк.
Про «школу чарівництва» дізналась із публікації у фейсбуці. Долучилася:
– Такі проекти дуже важливі як для діток, що потребують уваги, так і для мене особисто, бо можу їм подарувати свою турботу. У мене немає дітей, а їхні посмішки – як промінчики сонця, приносять радість і заряджають позитивом. В подібних проектах брала участь і раніше, але про це афішувати не хочу, бо добро і благодійність любить тишу.
Захоплення кондитерською справою в Іванни ще з дитинства. Завжди любила потішити рідних смачненьким. Сьогодні для неї це скоріше хобі, яким займається у вільний від роботи час (працює у відділі освіти РДА). Щоб удосконалити свої вміння, переймати досвід маститих кондитерів жінка регулярно відвідує майстер-класи, зокрема Анни Жуковської та Ольги Шостак у Хмельницьку і Тернополі.
Декілька років тому зважилася на своєрідний рекорд – взялася готувати на весілля своєї донечки всю випічку, в тому числі солодощі на фуршетні столи, триярусний святковий торт, десятки видів пляцків для гостей. Всього – близько двохсот кілограмів кондитерських виробів. Це і є її найбільша гордість.
– До участі в проекті мене підштовхнула колега з Тернополя Ірина Ридзай, – пригадує Іванна. – Мені зовсім не важко один раз на місяць безкоштовно спекти торт для дітей, які цього потребують, для них же солодкий подарунок приносить море щастя.
Марії любов до пекарської справи передалася у спадок, адже бабуся була коровайницею. А жінці більше до вподоби випікати торти, різноманітні десерти, працювати з дріжджовим тістом. Свій перший торт спекла у 14 років. Часто пригощала смаколиками рідних, друзів, сусідів. Їй подобалося займатися кондитерством, тому вступила у Лановецьке ПТУ, де здобула професію кухаря-кондитера й отримала розряд кондитера. Марія вважає, що аби бути в тренді, потрібно постійно дізнаватись щось нове, тому залюбки бере участь у різноманітних навчаннях. Її рідні – перші дегустатори і справедливі критики. А в оселі завжди мають бути домашні солодощі.
Участь у проекті «Школа чарівництва» приносить їй багато позитивних емоцій, адже коли дітки задоволені, а їхня усмішка сяє на вустах, тоді світ стає добрішим.
Тетяна і Оксана – своячки. Їхні чоловіки – рідні брати. Мешкають по сусідству, частенько забігають одна до одної в гості, діляться успіхами. У кондитерській справі вони не суперниці, а колеги і подруги. Якось побачили в фейсбуці фото благодійного тортика, призначеного для маленького іменинника, і з цього все розпочалося. З нетерпінням чекають своєї черги, щоб прикрасити дитяче свято.
Також солодке благодійництво своячки дарують малечі зі Збаража. До роботи підходять з молитвою за здоров’я іменинників, з проханням про зцілення для особливих діток. Вони дуже раді, що «Школа чарівництва» існує на Лановеччині, адже цей проект приніс у їхнє життя багато радості та доброти.
Тетяна пекти розпочала ще в 10 років. Пам’ятає, завжди на великі свята напікала до 15 різних пляцків. А вже оформленням випічки професійно зайнялася, коли вийшла заміж. Перший торт прикрасила для любої матусі, вийшло оригінально. З того часу кількість спечених і красиво оздоблених виробів давно перейшла за сотню і кожен по-своєму особливий. Найоригінальнішими вважає торт «Замок» вагою 28 кг, який пекла для сестри, і торт «Гігант», що важив 30 кг – подарунок для кумів. Рідні також полюбляють домашні ласощі, приготовлені Тетяною, однак не завжди на це вистачає часу. Найчастіше вони замовляють шоколадні тортики та десерти.
У сім’ї Оксани за солодкий стіл завжди відповідала мама. Зізнається майстриня, що до цієї справи ніколи «тяги» не було. Все почалося випадково. На хрестини донечки Оксана Комар (хрещена мама) подарувала оригі-нально оздоблений торт. Жінка загорілася бажанням навчитися творити таку красу і незабаром кондитерство стало основним заняттям у її житті:
– Кондитерство дуже люблю. Буває, втомлюся сильно, але любов до цієї справи бере гору і я знову щось експериментую.
Для Оксани кожен виріб – особливий. Найвищою оцінкою своєї майстерності вважає хороші відгуки вдячних клієнтів. Це мотивує до творчості, додає впевненості і надихає на щось нове.
Ось такі вони – чарівниці незвичайної школи: з різними характерами і життєвими історіями, але щирі й милосердні, з відкритими для добра серцями. Якщо ви хочете стати однією із них, дарувати дітям радість, двері казкової школи завжди відчинені.
Автор: Олеся МЕЛЬНИЧУК.
