Одного разу старий кіт зустрів молоде кошеня. Бігаючи по колу, воно явно намагалося наздогнати свій власний хвіст. Старий кіт стояв мовчки, спостерігаючи за діями кошеняті, яке, не припиняючи ні на мить, бігало за своїм хвостом.
– Ти женешся за своїм хвостом! Наві- що? – запитав старий кіт.
– Мені сказали, що в моєму хвості – моє щастя, – відповіло кошеня, – тому я і ловлю його.
Старий кіт закотив очі, посміхнувся так, як це міг зробити тільки бувалий кіт, та сказав:
– Колись я був молодий і так само, як ти, намагався «впіймати щастя за хвіст», бо свято вірив в правдивість сказаного мені. Ти не уявляєш, скільки днів пробігав за своїм хвостом. Я забув, що таке їжа, пиття, все бігав і бігав. Я падав, вибиваючись із сил, але знову вставав і знову гнався за своїм щастям. Але настав той момент в моєму житті, коли, втративши надію та кинувши це заняття, пішов геть. І ти знаєш, що трапилось?
– Що? – широко відкривши очі, запитало кошеня.
– Мій хвіст поплентався за мною. Він завжди зі мною, а значить і щастя теж…
