Маленька Богданка з раннього дитинства росла в «купі зошитів», адже мама була вчителькою початкових класів. Тому в щоденній підготовці до уроків мамина помічниця брала активну участь: залюбки малювала, вирізала.
Так склалося, що першою вчителькою у школі стала мама. Дівчинка жодного дня, жодної хвилинки не хотіла підвести Руслану Михайлівну, але скрізь копіювала свою дорогу вчительку. Це була дитяча гра, що переросла у бажання стати сіячем доброго, мудрого, вічного. Коли прийшов час обирати професію, зробила це за покликом серця — лише вчитель початкових класів, хоч батько бачив її лікарем…
Навчалася у Тернопільському національному педагогічному університеті ім.Володимира Гнатюка, з цікавістю опрацьовувала кожен предмет, особливо захоплювалася методикою викладання, педагогікою, психологією. А практичний досвід здобувала на маминих уроках, завжди любила їх відвідувати, бо могла почерпнути для себе багато корисного. Для неї це безцінний досвід.
Дорога до школи, уже як педагога, привела по закінченню 3 курсу. Спочатку читала «сходинки до інформатики», «образотворче мистецтво», «фізкультуру», вела групу продовженого дня. А коли Руслана Михайлівна стала заступником директора, перебрала всі обов’язки класного керівника на себе. Було непросто, адже доводилося поєднувати роботу з індивідуальним навчанням, двічі на тиждень у післяурочний час їздити в університет і продовжувати навчання. Уже пройшло декілька років, як після важкої хвороби пішла у засвіти найдорожча у цілому світі вчителька і рідна матуся Руслана Смосюк. Її безцінні уроки стали дороговказом у житті доньки. Сьогодні Богдана Володимирівна гідно продовжує крокувати педагогічними стежками, беручи за основу мамині науки, щоденно впроваджуючи щось нове і цікаве, адже запам’ятала її слова: «щоб тебе діти чули, потрібно, аби на уроці була дисципліна».
На уроках у цьому класі завжди рух, а навчання пов’язується з життям: діти проводять багато дослідів, експериментують, роблять опитування, не бояться висловлювати свої думки. Завдяки проєктору й екрану можуть побачити і почути багато нового. Це кожного дня неординарні фізкультхвилинки, цікавинки, новинки, все, що розвиває і розширює кругозір. У 3-В класі відбувається чимало пізнавальних і розважальних заходів, діти творчо підходять до виконання домашніх завдань, підготовки проєктів, залюбки беруть участь у шкільних тематичних виставках, олімпіадах, творчих конкурсах. Про все й годі описати. Фото і відеозвіти своєї щоденної роботи молода вчителька завжди через соцмережі надсилає батькам, щоб потішились успіхами кровинок.
Вважає, що самоосвіта відіграє велику роль в роботі педагога, тому щодня приділяє цьому час. На освітніх платформах шукає безкоштовні курси, проходить навчання, за що отримує відповідні сертифікати. А ще — у постійному пошуку цікавих вебінарів, семінарів, запозичує досвід колег і вибирає для себе раціональне зерно.
Цьогоріч Богдана Володимирівна єдина з педагогічних працівників школи №1 відважилася пройти сертифікацію. Наприкінці жовтня відбувся останній етап, тож очікує результатів. Що таке сертифікація? Усі педагогічні досягнення і вміння оцінювали незалежні експерти на трьох етапах: ЗНО, вивчення практичного досвіду, інтерв’ю. Зізнається, було непросто, адже на підготовку затрачалось чимало часу. Але задоволена, що погодилася на такий експеримент. Вірить у його успіх. Наразі Богдана Володимирівна — вчителька ІІ категорії, але якщо сертифікацію пройде успішно, то атестуватиметься на вчителя вищої категорії.
— Це був справжній сюрприз. Мама учениці Оксана Стецюк опублікувала у соцмережах моє фото і загальну світлину учнів класу на конкурс, оголошений ТРЦ «Подоляни» до дня вчителя «Наш вчитель найкращий». А потім розпочалося голосування, світлини поширювали у різних групах, кожної години кількість вподобайок збільшувалась. Для мене це вже був найкращий подарунок до професійного свята — оцінка моєї роботи. Але батьки змагалися за перемогу і їм вдалося її вибороти, — пригадує Б.Куза.
Світлини набрали 2,3 тис. голосів і вчителька з Ланівців посіла друге місце. Відтак — чудові подарунки очікували переможців: для пані Богдани — сертифікат на тайський масаж у спа-салоні «Оріент Спа», для класу — відпочинок у ТРЦ «Подоляни».
Минулого тижня класна родина 3-В відправилась на відпочинок. Три години розваг у «дитячій кімнаті», по годині боулінгу і катка. Діти вчили кататись на ковзанах вчительку, падали, сміялись, і, звісно, фотографувались. День пройшов насичено і цікаво, залишивши море приємних спогадів.
Позитивні емоції переповнювали вчительку, коли отримала посилку з Америки від свого вихованця Тарасика Гарбара, якого провчила всього один рік. Там були різноманітні смаколики і одяг для її донечки Міланки. Богдана Володимирівна навіть пробувала сперечатися з кур’єром, мовляв, немає родичів у цій країні, але коли прочитала від кого, очі наповнилися слізьми: «Це ж мій добродушний і щирий Тарасик»…
Своїх маленьких вихованців Богдана Володимирівна просто обожнює. Вона з неабияким теплом і любов’ю може годинами розповідає про учнів, їхні успіхи, а очі світяться від щастя, коли пригадує кумедні і веселі моменти зі шкільного життя. Вчитель, який горить роботою і віддається улюбленому заняттю сповна, заслуговує на найвищу нагороду — повагу вихованців і їхню щиру й непідкупну любов.
Олеся МЕЛЬНИЧУК.
Фото з архіву Богдани КУЗИ.
