За словами директорки закладу Руслани Кушнір, першим двом підопічним, як тільки трохи піднялася температура — одразу зробили тести ПЛР. Наступного ж дня, коли результати були позитивними, відправили їх в лікарню у Збараж, аби уникнути розповсюдження інфекції. Протестувавши й інших, виявили у них також ковід. Захворіли й декілька працівниць терцентру з числа медперсоналу. Їм на зміну приступили до роботи молодші медичні сестри Тетяна Тулубінська, яку довелось відкликати з відпустки, Лариса Ліщук, Леся Ярмолюк і медична сестра (так прописано у штатному розписі) Олександр Цимбал.
— Усіх мешканців стаціонарного відділення оглянула лікарка-інфекціоністка Ольга Рижак, — пригадує Олександр. — Оскільки вагомих причин для госпіталізації хворих не було, Ольга Іванівна залишила рекомендації щодо медикаментозної підтримки наших стареньких, з лікарні дали концентратори кисню (раптом згодиться) і ми четверо залишилися тут на два тижні цілодобового чергування. Облаштували робочі кабінети для ночівлі, нам передавали готову їжу й необхідні речі, для особистої гігієни тут є всі умови. Дівчата виконували свої звичні обов’язки, а я слідкував за станом здоров’я хворих, постійно консультуючись з Ольгою Іванівною. Вона наголошувала регулярно слідкувати за сатурацією, виконувати її призначення й обов’язково все буде добре. На зв’язку була і сімейний лікар Неля Андріївна Літвінчук. Невдовзі ще двох підопічних госпіталізували в лановецьку лікарню з метою уникнення ускладнень, оскільки одна жінка інсулінозалежна, а в іншої проявилося загострення хронічної хвороби. На одинадцяту добу одній бабці довелося підключити кисневий апарат. Ще один чоловік отримав незначну кисневу підтримку. Цього тижня підопічні пройдуть уже повторне тестування. Сподіваємося на негативний результат.
У Кременецькому медучилищі Олександр вивчився на фельдшера, а, закінчивши Рівненський міжнародний економіко-гуманітарний університет, отримав диплом спеціаліста з фізичної реабілітації. Мріяв працювати за спеціальністю, але вже 9 років, як надає медичну допомогу мешканцям терцентру у якості медичної сестри/медбрата. Коли постало питання залишитися в ізоляції з ковідними пацієнтами, погодився без вагань. Чоловік зізнається, що концентратор кисню вдруге в своєму житті побачив, трохи «напряжно» було морально, адже люди похилого віку, з інвалідністю, а він єдиний медик на майже тридцять ковідних пацієнтів. Всі потребували уваги, постійного огляду й обслуговування, важко було в захисному комбінезоні перебувати практично цілодобово, майже не спав, переживав за кожного пацієнта і за тих, з ким «тримав оборону» у такий складний час. А тут ще й за межами закладу маса чуток і розмов про спалах епідемії коронавірусу серед мешканців та працівників стаціонарного відділення терцентру «підливали масла у вогонь».
Не відомо, як через деякий час позначиться захворювання ковідом на кожному із підопічних, але тут вважають, що найстрашніше вже позаду, є перші, хто одужав, на зміну Олександру, Тетяні, Ларисі та Лесі прийшли інші працівники. А «бойове хрещення» 28-річний медик пройшов успішно. І не важливо, як у документах прописана назва його посади, головне — він справився із непростим завданням і випробування пройшов гідно! Під час нашої розмови просив не писати, що він медсестра, бо «пацани засміють». «Пацани» може й сміятимуться, а справжні чоловіки, вважаю, оцінять. І зовсім не важлива тут гендерна ідентичність, важливо бути ЛЮДИНОЮ і ФАХІВЦЕМ!
Скажу відверто: завжди з повагою і вдячністю хочеться говорити й писати про працівників терцентру. Бо тут зможуть працювати лише милосердні та небайдужі люди, кожен з них заслуговує доброго слова: і ті, хто доглядає підопічних у стаціонарному відділенні, і ті, хто відвідує одиноких людей похилого віку та осіб з інвалідністю вдома, і ті, хто трудиться на кухні закладу, на господарці. А це сильні, турботливі та милосердні жінки й чоловіки, котрі роблять усе для того, щоб старенькі та немічні одинокі люди відчували підтримку й турботу, тому велика й щира вдячність їм.
Наталя ГАМЕРА.
