Енергійно та впевнено крокує із церкви додому, на голові красива хустка, до кольору дібране вбрання, парфуми, що відчутно здалеку, і легка посмішка на обличчі — це коротко про мою прабабусю Анастасію Селюк. Здавалося б — 85 років, та у душі вона все така ж молода. З життєпису її днів можна написати не одну книгу, адже пережила вона чимало. Це приклад незламної та сильної жінки. Пройшовши горе і радість, голод і холод, прабабуся прожила довгі роки. Мабуть, Бог винагородив її за нестримне бажання жити, працювати і дарувати любов близьким. Велике щастя бачити й чути, як вона розповідає цікаві історії та як досі повчає своїх дітей, внуків та правнуків.
Народилася в багатодітній сім’ї у мальовничому селі Нападівка. Нелегкими були дитячі роки прабабусі. Закінчила лише чотири класи. Зовсім юною доводилося важко працювати: у 14 років була змушена поїхати з чужими сім’ями на роботу в Херсонську область, де вдень випасала отару овець, а вночі сама стерегла їх і спала в землянці. За проханням матері, яка важко захворіла, вона повернулася додому і відразу пішла працювати дояркою. Робота була нелегкою, але наполегливість і відповідальність не давали падати духом. У рідному селі прабабуся Настя зустріла свою долю. Згодом вийшла заміж та народила трьох прекрасних доньок.
З болем та зі сльозами на очах згадує, як одного осіннього вечора їй повідомили про те, що трагічно загинув її чоловік. Ніяк не могла змиритися з цією втратою, а донечки ще довго вірили в те, що тато повернеться і принесе смачні «ірисики». У 25 років сама продовжувала виховувати дітей, куховарити, косити, прати, обробляти землю та поспішати на роботу. Прабабуся згадує, що часто ночами лила гіркі сльози, тамуючи біль і смуток, але дитячий сміх надихав її на життя. Щоранку поспішала з роботи додому, щоб одягнути донечок у школу. Усе було: одяг, взуття та навіть святкову кофтинку чи платтячко прабабуся примудрялася зшити «з того, що було». Минали роки… Діти здобули освіту та стали хорошими людьми.
Незважаючи на всі життєві випробування, прабабуся Настя змогла зберегти добре та чуйне серце, завжди співчуває чужому горю і намагається хоч чимось допомогти та підтримати. До кожного може знайти підхід і, якщо виникають якісь суперечки — уміло їх вирішити, завжди весела і ніколи не скаржиться на життя, вона ні дня не сидить без діла та намагається бути для всіх корисною. Щоразу поспішає до Божого храму, щоб помолитися за своїх рідних. Двері її дому завжди відкриті для гостей. Найбільше вона радіє, коли на свята збирається вся велика родина. Тож незабаром рідні знову зберуться за святковим столом, щоб привітати ювілярку і подякувати їй за все, що вона зробила для кожного з них.
З любов’ю та вдячністю – правнучка Лілія Чернух.
