Щодня з тривогою сприймаємо інформацію про воєнні події на просторах рідної України. А повідомлення про обстрілювання, бомбардування, втрати на Сході, Півдні болять, кличуть до помсти, дії, підтримки наших воїнів. Вже певний час під постійні обстріли московських варварів потрапляє і Сумщина, що межує з державою-агресором. І жителі Лановеччини зв’язуються зі своїми родичами, друзями, котрі живуть на тій території, щоб висловити співчуття, запропонувати притулок на період війни. А серед тимчасово переселених у нашій громаді також є сумчани, які з болем і страхом відслідковують відомості про смертельні та руйнівні прильоти зі сторони російської федерації на прикордонні населені пункти, на поля, господарства, підприємства, житло, школи…
Серед мешканців міста Суми – наша землячка, відома артистка, театральна діячка Євгенія Пінчук-Серебрякова, уродженка села Плиска.
Це видатна людина, яка своєю творчістю, талантом в умовах порусифікованої Сумщини несла рідне слово, утверджувала і відкривала глядачам українське мистецтво, що викликало спротив з боку заздрісників, шовіністичних, промосковських чиновників, керівництва театру, яким вдалося навіть на певний час позбавити Євгенію Климівну можливості виступати у Сумському театрі ім. Щепкіна. Проте підтримка патріотичних сил, однодумців, глядачів повернули її на театральний подіум, щоб бачити й чути улюблену акторку, творчість якої кріпила дух.
О Юди, Юди, чого так багато
Вас розвелось на цьому світі?
Чи наплодив Іскаріот проклятий,
Що сіють зло його прокляті діти?
Земля вже стогне і кричить шалено
Про теє зло і вашії гріхи…
Ви ж процвітаєте собі нетлінно
І продаєте всіх у всі віки –
Кого із заздрощів, кого із злоби,
Кого за срібняки, як предок ваш…
Століття все пливуть…
А ваше хобі – цілунок в щоку…
Вже і день погас,
Затьмило сонце, коли цей цілунок
На Хрест Ісуса цвяхами прибив.
Та Бог послав нам Сина, як дарунок,
І Син святий для Людства все ж ожив.
Щоб грішним нам також це дати право
Простить гріхи, життя щоб стало вічним.
Ось тільки дивно те, що Він всесильний
Залишив нам Іуд, як кару грішну.
Снують інтриги, повзають, як змії,
Ні совісті, ні правди в них немає,
Істота, що боїться завжди Бога,
В звіринці Юд і Брутів пропадає.
Господня ласка переможе злобу
Та покарає зрадників лукавих.
Про це проситиму я слізно Бога,
Щоб Він зберіг мене і не оставив,
Щоб дав терпіння, мужності, уміння
Прощати їхні грішні душі…
Поки живу і дихаю – надіюсь:
Молитву цю почути Господь мусить. (2001 р.)
У ці неспокійні воєнні дні тривожаться за долю родини Є.Пінчук-Серебрякової не тільки родичі, односельці, але й друзі з Лановець. Зокрема міцна приязнь поєднала Євгенію Климівну з сім’єю Стадніків. Ця дружба триває кілька десятиліть. І поєднали свої інтереси, погляди не тільки народна артистка Євгенія Климівна Пінчук-Серебрякова та ланівчанка Марія Петрівна Стаднік, а й зустрічаються, спілкуються їхні діти Вікторія з чоловіком Ярославом, Петро з дружиною Марією та внуки, які виховані в патріотичному й духовному дусі й утверджуються у час відновлення державності України.
Під час однієї із зустрічей в Ланівцях наша видатна землячка відкрила ще одну грань свого таланту – залишила поезії, написані у час національного піднесення народних стремлінь до незалежності, свободи, правди і демократії.
Чому така ти нещаслива, Україно?
Нові князьки продовжують творить руїни
На твоїх землях, що освячував Володимир,
Великий князь Руси-Вкраїни.
Свої, вже не турецькі і не польські,
Не Чінгісхани, не Потоцькі,
Ті, що зродила ти їх, рідна нене.
Щоб так цинічно і натхненно
Тебе роздерли на частини
І люд наш бідний так гнітили.
Ти піднялась з колін, пройшло два роки.
Зробила свої перші кроки
Й завмерла у чеканні, як тополя,
Що стоїть тихо, одиноко в полі,
І дивиться на свій збіднілий люд,
Що викликає до багатих лють
І ненависть, що так вже не по правді
Розділено суспільство… Що за ера!
Куди подіти тих пенсіонерів,
Чи жити заставляти, чи вмирати
За копійки, що дали депутати
Їм на життя, таке бідове,
Але за себе не забули, ці панове!
Куди подінеш їх, Вкраїно, з гаманцями?
Пошли, рідненька, їх до чортової мами,
Сибір не прийме їх – там повно вже вкраїнців
Заполонив Союз уже по вінця
Сибірську землю, також Магадан
Та й Соловки – уся еліта там.
Кістьми удобрили північну ту земельку
За тебе, рідна, Україно-ненько! (2006 р.)
У цей нелегкий для нашого народу час Євгенія Пінчук-Серебрякова продовжує свою творчу діяльність у рідному театрі, є наставницею молодого покоління театральних діячів, виховує молодь у патріотичному дусі. Ланівчани відслідковують повідомлення про ситуацію на культурному фронті України і, зокрема, на Сумщині. Радіємо, що театральний колектив щепкінців у цей важкий час завершив театральний сезон, що артисти підтримують дух мешканців Сумщини концертами. І приємно бачити серед молодих талантів нашу видатну землячку Євгенію Климівну, яка бере участь в зустрічах з військовими, активно виступає на концертах, зокрема і в День вишиванки, і до Дня Конституції, Дня державності, під час якого зібрали кошти на підтримку ЗСУ.
У другій декаді серпня розпочався новий театральний сезон Сумського національного театру вже з новим керівником і в співдружності з Луганським театром, який змушений був виїхати з тимчасово окупованої рашистами території. І віримо, що на прем’єрах театру побачать сумчани нашу неперевершену Євгенію Пінчук-Серебрякову.
Підтримка Збройних Сил України у нашому волинському краї і на теренах Сумщини через волонтерську участь, через патріотичну позицію і відкриття своїм співвітчизникам історичної правди, сили рідного слова через творчість – це запорука того, що ми разом відстоїмо свою землю, Українську державу і переможемо! Маємо вірити і боротися:
О Боже, поможи, поглянь на нас!
Дай сили духу, мудрості і Слави!
Зроби Ти диво, щоб зміцніла враз
Й кайдани щоб порвала ця Держава,
Що зветься Україною Святою,
Що завжди була й буде із Тобою.
Почуй нас, Господи, й прости
Гріхи нам вольні і невольні.
Пошли Добро і Волю,
Діяння наші Ти благослови. (2004 р.)
Марія РОМАНЧУК
