Вже проходить тепле літо,
Осінь вже минає,
А за ними, в свою чергу,
Зима наступає.
І мороз тиснув надворі,
Сніг лапатий йшов,
Враз за мною у котельню
Начальник зайшов.
— Ось “система” потекла вже,
Фонтанчиком б’є,
Йди, відкопуй труби, — каже, —
Бо дірявіє.
Слюсар з тебе на всі боки,
Сантехніку знаєш,
Лаборанта у котельню
Теж “корочку” маєш.
Копав, копав, як криничку,
Годиноньку-дві,
Увесь мокрий, напівголий
Копаюсь в багні.
Зібралися перехожі,
Новини летять:
“В іншім місці прорвало”, —
Люди гомонять…
Мене везуть в оте місце,
Де “біжить струмок”,
Поки справивсь — із вулиці
Зробився каток.
Дітвора, малеча раді
Ковзанці оцій,
Раптом ось старенька пада —
Перелом в руці…
І примчала враз швидка,
Шину наложили
Та забрали у лікарню,
Гіпсом намастили.
Копав-копав в очікуванні —
Техніки немає,
Без коліс і двигуна
Гниє — пропадає.
Тож на транспорт понадійся,
Будеш рік чекати,
Бери в руки вже лопату
І давай копати.
Весна прийде, любі друзі,
Про все забуваєм,
Зимонька війне морозом,
Труби знов латаєм.
Вибачайте, що порушую
Цю болючу тему,
Мудрі люди ж ремонтують
Улітку “систему”.
Мирослав КОЛОМІЙЧУК м.Ланівці.
