Коти й собаки без господаря. Чи зменшиться у Ланівцях популяція безпритульних тварин

  Соцмережі рясніють оголошеннями на зразок: «віддам у добрі руки», «потрібна перетримка», «кошенята чекають господаря» і т.д. Нерідко зустрічаються й такі, де автор звертається з вимогою чи проханням «щось зробити» з агресивними собаками, які вільно розгулюють Ланівцями і кидаються на перехожих. Часто хоровий гавкіт нічних гуляк заважає містянам відпочивати. Жертвами чи від переляку, чи укусів можуть стати як діти, так і дорослі. Почастішали останнім часом випадки, коли на приватні подвір’я приходять лиси і крадуть домашню птицю.

  На жаль, ще не стерлися з пам’яті сюжети, як вулицями міста серед ночі чулися постріли, скавчання, а зранку лежали закривавлені трупи собак, або ж свіжа кров виднілася на асфальті, і цю моторошну картину споглядали діти, йдучи до школи. Так, після відстрілу, безпритульних тварин ставало на деякий час менше, та згодом вони множилися. Зоозахисники чи просто жалісливі люди, знаючи про дату відстрілу, закривали у підвалах собак, рятуючи таким чином «ручних» бездомних від жорстокої смерті. Бувало, «під роздачу» потрапляли домашні «охоронці», яких господарі відпускали з прив’язі на нічний вигул.

  У 2014 р. змінами до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст.23) передбачено заборону відстрілу тварин із холодної метальної та пневматичної зброї в межах населеного пункту. На органи місцевого самоврядування покладено зобов’язання вирішувати цю проблему альтернативним способом. Тут: або будувати притулок, або стерилізувати, щоб зменшити народжуваність.

  — Міська рада прийняла Програму «Про поводження з тваринами та врегулювання чисельності безпритульних тварин на території Лановецької міської ради на 2020-2022 роки», — коментує ситуацію міський голова Роман Казновецький. — Мета Програми може бути досягнута шляхом вирішення наступних завдань: впровадження системи гуманного вилову, проведення масової стерилізації, щеплення та лікування безпритульних тварин; проведення роз’яснювальної та агітаційної роботи серед власників тварин про необхідність стерилізації та ін.

  У нашій громаді недостатньо налагоджено ведення моніторингу кількості домашніх та безпритульних тварин. Основними причинами, що призводять до збільшення їхньої популяції, і, відповідно як наслідок, до погіршення санітарно-епідемічного й екологічного стану громади є неврегульованість нормативно-правового забезпечення питань поводження з тваринами як в Україні в цілому, так і в нашій громаді; недосконалість існуючої системи реєстрації та ідентифікації тварин; відсутність матеріально-технічної бази організаційного і фінансового забезпечення контролю за чисельністю безпритульних, обліку та реєстрації домашніх і безпритульних тварин, служби пошуку тварин, що загубились тощо.

  У програмі передбачено виділення коштів у сумі 210 тисяс грн на її реалізацію упродовж трьох років. Цьогоріч вилову ще не проводили. А в 2020 році витрачено 21 тисяч 100 грн (із передбачених 80-ти) на проведення стерилізації безпритульних тварин. Міська рада уклала договір з тернопільською соціальною ветеринарною клінікою «Хатіко», в компетентності якої — вилов, стерилізація, лікування і перетримка собаки 5 днів. Така процедура коштує в межах 3 тисяч грн для однієї тварини (залежно від ваги). Гроші, звісно ж, немалі. Але ж, на жаль, не надто активні й самі громадяни в питанні надання допомоги цим фахівцям під час вилову!

  Минулого тижня до нас звернувся волонтер з проханням виділити місце для притулку. Ми вже й приглянули таке. Але законодавчого підгрунтя для врахування всіх нюансів у цій справі недостатньо, тож наразі вивчаємо нормативно-правову базу у плані реальної можливості утримувати цей притулок в належному стані, годувати тварин, доглядати за ними, надавати медичну допомогу, вести необхідну документацію та ін. За підрахунками, вартість утримання однієї собаки коливається в межах 3,5 тисяч грн в місяць. Але хотів би наголосити, що притулок на 100 відсотків не вирішує проблему наявності безпритульних тварин. Свідомість людей — передусім!

  Чий клопіт боротися із популяцією безпритульних тварин, що з цього приводу говорять місцеві активісти та особи, які покликані надавати меддопомогу, в чому вони вбачають шляхи розв’язання даної проблеми:

Анатолій Ільчук, голова районної організації українського товариства мисливців і рибалок:

  — Мисливці — не вбивці. Наш обов’язок — регулювати чисельність хижих тварин. Донедавна мисливцям було дозволено проводити відстріл безпритульних тварин у населених пунктах. Ми це робили у визначені дні, коли були попереджені відповідні служби й оповіщено населення. До 7 години ранку мали закінчити відстріл. Чому залишали трупи собак? Бо їх зобов’язана забирати комунальна служба. Мені самому неприємно було бачити мертвих тварин, повз які проходили діти і дорослі. Мій внук докоряв, що це негуманно. Так, християнські принципи про «не вбий» я пам’ятаю. Буває, йду на полювання лише з рюкзаком, без рушниці. Але коли бачиш дитину, покусану агресивною твариною, то гуманізм відходить на другий план, бо життя і здоров’я людини стає важливішим у той момент.

  Єгері лише в мисливських угіддях у період полювання ведуть відстріл. На території населених пунктів уже ні. А зменшити кількість бездомних тварин, на мою думку, можна лише через ветмедицину.

Наталя Василишина, волонтерка, зоозахисниця, правознавиця:

  — Я ще з дитинства звикла піклуватися про тварин. Зараз це стало моїм життєвим кредо. Вважаю, що найважливіше у захисті тварин — це запобігання безконтрольному розмноженню. Але стерилізація має бути повною, із видаленням усіх дітородних органів. Бо часткова призводить до захворювань, зокрема, онкологічних. Гормональні таблетки проти запліднення — також не найкращий засіб контрацепції, бо ці препарати можуть викликати онкологію. Але добре, що хоч заборонили цей ганебний відстріл у місті. Це було жахливо.

  У Ланівцях є тварини з чіпами, які не несуть загрози людям. Але в базарні дні безвідповідальні «господарі» привозять непотрібне потомство в місто і залишають на вулиці. Покинуті тварини шукають собі прихисток, корм, але часто мешканці багатоквартирних будинків їх гонять, вони, відповідно, стають агресивними, ненавидять людей і можуть покусати. Зрозуміло, що й не підпускають до себе нікого, безконтрольно розмножуються, цуценята також приречені на подібне існування. Є й доброзичливі мешканці, які підгодовують тварин, стерилізують за власний рахунок. Ці собачки не несуть загрози здоров’ю і життю людям, бо вже приручені, але можуть бути переносниками інфекційних хвороб.

  Можу впевнено сказати, що за останніх десять років у Ланівцях на вулицях поменшало бездомних собак. Окремі господарі, як у місті, так і селах, проводять стерилізацію, ставляться до цього серйозно. Дещо у плані зменшення безпритульних тварин робить і міська влада. Але виділення коштів на стерилізацію — хоч і надважливий крок у цій справі, але не єдиний. Люди повинні самі відчувати відповідальність за тих, кого приручили, кого підгодовують. Добре, що серед волонтерів є і школярі, і молодь, і дорослі з різних професій. Просвітницька робота та власний позитивний приклад у напрямку гуманного поводження з тваринами відіграють величезну роль у вихованні свідомого населення.

Олег Богатюк, в.о.головного лікаря КНП «Лановецька міська лікарня»:

  — У 2021 році зафіксовано 9 випадків серйозних укусів тваринами, троє з яких — бродячі, шестеро — домашні. Травми отримали дві дитини, п’ятеро осіб, яким 60 і більше років, одна — до 30 р., одна особа — до 50 р. Всі пацієнти отримали повну вакцинацію від сказу.

  Хочу наголосити, що проблема безконтрольної популяції тварин — дуже серйозна. Насправді звернень за лікарською допомогою з укусами тварин досить багато, але їх не фіксуємо, як серйозні. Може бути щотижня по одному, або раз на два тижні. Лікар-рабіолог Михайло Сташук спеціалізується на укусах. Надаючи кваліфіковану допомогу, він ретельно вивчає обставини покусання (домашня чи бродяча тварина, зненацька на людину напала, чи людина сама спровокувала напад та інші деталі), проводить обстеження пацієнта і спостереження за твариною на наявність ознак сказу. В окремих випадках треба колоти імуноглобулін, який не завжди є в наявності. А він важливий, як і вакцина проти сказу.

  Щодо цих дев’яти важких випадків, то антирабічний імуноглобулін на базі спецмедпостачання був, а ось вакцину потерпілі купували за власні кошти. Добре, що була в аптеках у Тернополі. А якщо не здійснити цих важливих ін’єкцій, людина може померти. Тому, перш ніж заводити собаку, варто зважити свої можливості, підійти до цього кроку з серйозною турботою про здоров’я тварини та оточуючих, насамперед — з числа своєї сім’ї. А ще — не провокувати тварину до агресії!  

Оксана Жмака, блогерка, адміністраторка багатотисячної групи «Моя Лановеччина»:

  — Тварина не винна у халатності і людській байдужості. Я сама купую харчі бездомним, особливо взимку, бо мені їх шкода. Мої собака і коти балувані, а нічийних і покинутих мені шкода. Насправді в Ланівцях є багато милосердних людей, готових і прихисток надати тваринам, і нагодувати. Вони «кучкуються» здебільшого біля продуктових магазинів та лікарні.

  Я злосна на тих, хто жорстоко поводиться з тваринами. Вони заслуговують суворого покарання. Ми часто шукаємо винних у всіх наших бідах, а винними є самі. Наприклад, якою людиною виросте дитина, яка познущалася над кошеням чи собакою і виклала цей жах в соцмережі, хизуючись зробленим?..

  Ніяка влада і закони не допоможуть нам стати гуманнішими. Я мала ситуацію, коли на мою породисту собаку накинулися якісь бродячі пси. Їй, очевидно, занесли інфекцію, вона захворіла, її ледь врятували. Я була готова платити будь-які гроші, аби в Ланівцях надали медичну допомогу. Але ветлікарня сьогодні вже не ветлікарня, а Держпродспоживслужба, що не займається лікуванням тварин, хіба перевірками і написанням паперів. Я ініціювала пропозицію створити державний веткабінет. Наче було багато прихильників цієї ідеї, а коли дійшла справа, щоб звернутися із письмовою заявою в міську раду, то нас прийшло аж двоє. На мою думку, як юриста, міська влада може зробити це законно, але не хоче, мотивуючи відсутністю коштів.

 Моя собака після того злощасного випадку народила цуценят. Я закинула в інтернет повідомлення, що віддам їх дбайливим людям безкоштовно. На мою адресу посипалися звинувачення від зоозахисників, що я безсердечна і не дбаю про свою тваринку… А що, краще вбивство?

  Я хочу, щоб у Ланівцях створили не просто притулок, бо насправді це та ж клітка, що й у зоопарку. І притулок не вирішить проблеми. Я виступаю за те, щоб у нашому місті офіційно працював ветеринарний лікар, до якого можна в будь-який час звернутися по допомогу приватним особам і з яким міська рада офіційно може укласти договір про стерилізацію тварин. Сьогодні тратити бюджетні кошти на службу, що приїжджає з Тернополя, не логічно. За стерилізацію своєї собаки я заплатила тисячу гривень, бо вона велика, а ціна залежить від ваги. Але ж не 3 тисячі!

  Зменшення популяції бездомних тварин і вештання в тичні домашніх собак — актуальна проблема, вирішення якої залежить від свідомості людей.

Як проблему безпритульних тварин вирішують за кордоном?

Німеччина

  Іноземцям, які потрапляють до Німеччини, здається, що питання захисту тварин вписано в генетичний код кожного німця. Зустріти бродячу тварину на вулиці практично неможливо. І цьому є своє пояснення.

  У Берліні працює найбільший у Європі притулок для домашніх тварин. Там утримують близько півтори тисячі тварин. І це не тільки коти та собаки, а й папуги, ігуани, мавпи та змії. Працюють у притулку 173 штатні працівники. До речі, у Німеччині навіть є офіційно визнана професія — захисник тварин. 

Італія

  Майже в усій Італії немає безпритульних тварин. Як тільки якусь з них бачать, то відразу включаються соціальні служби, починають шукати господарів і вирішувати, куди її прилаштувати. Але на півдні Італії бродячих собак і котів багато.

  Південні регіони в Італії вважаються біднішими за інші. Це позначається на житті не тільки тварин, а й людей. Якщо в інших регіонах тварин дуже часто забирають з притулків, то на півдні вони здебільшого проводять все життя у клітці, або взагалі на вулиці.

  Всього в італійських притулках майже 100 тисяч тварин. Із них 67% — саме на півдні. Через це там з’явилися добровольці, які перевозять бродячих собак з півдня на північ Італії.

Британія

  Бродячих котів у Британії набагато більше, ніж собак. Їх кількість за різними даними сягає майже 9 млн, тоді як собак — понад 50 тисяч. У Лондоні ж взагалі немає безпритульних тварин. Коли поодинокі коти та собаки з’являються на вулицях, їх відразу прилаштовують у притулки. Місцеві вважають наявність бродячих тварин ознакою країн третього світу.

  Однак відсутність безпритульних тварин у столиці Британії частково досягається жорстоким методом. За місцевими правилами, бродячу тварину після її відлову утримують у притулку лише визначений час. Працівники притулку мають за цей час знайти їй господаря. Якщо цього не відбувається — тварину можуть піддати евтаназії.

Америка

  У США діє закон про стерилізацію тварин. Усі власники домашніх улюбленців мають їх стерилізувати. Винятки роблять лише для собак-чемпіонів, переможців виставок, поліцейських собак, поводирів та тварин, що належать розплідникам.

  Кожного року до притулків у США потрапляє майже 6,5 млн тварин. Майже половина з них знаходить нових господарів, понад 700 тисяч повертаються додому, а майже 1,5 млн тварин піддаються евтаназії.

  Крім США вбивства тварин як метод контролю популяції використовують в Албанії, Азербайджані, Вірменії та Молдові.

 Наталя ГАМЕРА.