35 років минуло відтоді, як і на Лановеччину докотилася страшна й незрозуміла вістка про вибух реактора на Чорнобильській атомній станції: спочатку скупі офіційні повідомлення, а згодом із зарубіжних інформаційних джерел, зокрема радіо «Свобода» розповіло про техногенну катастрофу, вплив якої відчули не лише українці, а й жителі сусідніх з нами держав. На ліквідацію наслідків було мобілізовано військових, працівників правоохоронних, екологічних структур, медиків, військовозобов’язаних і добровольців, які ввійшли в історію як ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС. Завдяки їм вдалося пригасити, перекрити, зменшити смертоносний потік радіації, але рівень забруднення території Житомирщини і Київщини навколо атомної змусив тодішню радянську владу розпочати процес переселення населення.
Евакуація з 30-кілометрової небезпечної зони розпочалася у 1986-му, виїхало понад 90 тис. людей в сусідні області, різні союзні республіки. У 1989-1990 рр. було прийнято рішення уряду про добровільне і примусове переселення. Затверджено державну програму фінансування на будівництво житла окремих сіл для чорнобильців, компенсацію витрат, пільги потерпілим від аварії. Згодом розширили межі областей, де передбачалося поселення, і серед дев’яти була Тернопільська область.
У Ланівцях, у східній частині райцентру, для будівництва житла мешканцям із Народицького району Житомирської області було виділено земельний масив, що належав тодішньому колгоспу ім.Матросова. Але фундаменти було закладено аж перед 1991 роком, тільки тоді розпочалося будівництво, що вели будівельні організації, до яких долучилися й тодішні колгоспи. На вулиці Травневій і новій — Білозірській 20 будинків, нарешті, були готові до прийому сімей із чорнобильської зони. Тодішні керівники району В.Гладун і В.Морозюк зобов’язані були контролювати процес будівництва, створення комунікацій для нормальних побутових умов. І за кошти державної програми по Чорнобилю було прокладено водопровід, лінії електропередач з підстанцією, дві водонапірні башти, асфальтове покриття на вулицях. У поселення 30-кілометрової зони їхали представники районів і запрошували сім’ї переїжджати на нові місця. Але чи хотіли люди покидати обжиті місця, де все рідне, близьке? Та, за спогадами переселенців, це був примусовий виїзд, хоча був вибір місця проживання.
З 1995 року розпочалося заселення нового, так званого чорнобильського масиву. На жаль, у час перебудови, який переживало пострадянське суспільство, закривалися фабрики, заводи, люди втрачали роботу. Тому переселенцям дуже важко доводилося вживатися в нових місцях, не отримуючи гарантованої постійної праці, можливості застосувати свою кваліфікацію, досвід. Тому через деякий час прибулі з Житомирщини, знайшовши кращі умови для проживання, залишали отримані обійстя і переїжджали в інші місця.
Тепер на цьому масиві живе лише кілька родин із Полісся, які пов’язали своє майбутнє з нашим містом. Це дружна, працьовита сім’я Галини і Миколи Пінчуків, у яких на лановецькій землі виросли два славних сини; найстарша в усьому масиві, 95-річна Софія Антонівна Вознюк, яка важко покидала свою маленьку батьківщину — сьогодні нею опікується дочка Галина Бойчук; Олег та Оксана з донечкою Софійкою — молоді нащадки родини Степанушків і Ольги Павлівни Заєць, яка торік відійшла у вічність. Ще одна сім’я, що теж нелегко вживалася у лановецьке середовище, — Бібки. Господар дому, шановна людина Сергій Дмитрович, який разом з дружиною заново творили, облаштовували затишне сімейне гніздо на новому місці, вже у поважному віці пішов захищати Україну від російського агресора. На жаль, не судилося йому тішитися внуками — загинув, вписаний в історію Лановеччини як герой-захисник рідної землі. А до когорти ліквідаторів належать мешканці наших двох вулиць Олег Мамчур та Анатолій Прокопчук.
Для згуртування жителів масиву, пізнання історії їхнього життя у 2016 році було започатковано відзначення дня вулиць, що вирішили проводити в день Богородичного свята. Тоді ж було вшановано й переселенців з чорнобильської зони, а молодь, діти цікаво провели час: брали участь у оізноманітних конкурсах, грали цікаві ігри. Минулого року мешканці масиву згуртувалися задля оновлення фундаменту і облаштування фігури Богородиці, яку вважають покровителькою своєї території. Для реставрації зібрано кошти, що жертвували на духовну потребу сім’ї, які належать до релігійних громад Святопокровського храму і храму Св.Пантелеймона ПЦУ, Покрови Прсв.Богородиці УГКЦ, а також і євангелістських. Парафіяни УГКЦ доєдналися пожертвою. Підтримку надала і Лановецька міська рада. Роботу виконав Микола Пінчук з товаришами.
Щороку в день аварії на Чорнобильській АЕС біля фігури Богородиці, що зустрічає всіх на початку масиву, відбувається вшанування пам’яті тих людей, які боролися з смертоносною загрозою людству у 1986 році. На жаль, з кожним роком зменшується кількість ліквідаторів цієї аварії. Якщо тоді на боротьбу з загрозою із району піднялося майже 300 ланівчан, то зараз залишається 116 (враховуючи, що деякі змінили місце проживання). А вплив радіації ми всі відчуваємо, як і попереджали японці, що першими «випробували» силу атома. Скільки людей, ще зовсім молодих, хворіє на різні недуги. А скарги на болі в ногах, хребтах, спинах — скільки дороговартісних медикаментів змушені купувати, щоб продовжити топтати ряст. На жаль, така гірка реальність. Тому маємо дбати про чистоту навколишнього світу і шанувати тих, хто своїм життям, здоров’ям рятував світ від атомної загрози.
М.РОМАНЧУК.
На фото: у день свята вулиці (2016 р.). Серед присутніх Ольга Заєць і Оксана Степанушко.
